Розділ 9 Довгоочікувана зустріч
Я відчула, що мене хтось ніжно торкається руки. Розплющивши очі, я побачила бабусю. Вона ніжно мені посміхалася.
- Доброго ранку, Шарлотто - сказала Богдана. Я встала з такого собі ліжка, і сіла за маленький столик. З'їла я зовсім не багато, адже в голові у мене трактувалася загадка, котру я не те що не могла вирішити, яку я взагалі не розуміла. Ну хоч перші два рядки:
"Світив холодний місяць довго-довго,
Та ясне сонце закрило його..."
Мене з дитинства вчили, що у кожному прозовому творі, є підтекст, або іншими словами схований сенс. І цей сенс потрібно розгледіти і зрозуміти, інакше ти ні твір не зрозумієш, ні те що тобі хотів сказати автор.
"Світив холодний місяць довго-довго..."
З такими думками я відчула, що потяг загальмував. Ми з дідусем і бабусею вийшли з потяга на залізничному вокзалі. На нас уже чекала моя тітка Василина і кузина Зоряна. Її чорне волосся було заплетене у косу, а очі блищали від радості. Василина стиснула мене в обіймах і прошепотіла:
- Ти так виросла і покрасивішала.
Я на її комплімент лише посміхнулася. А у нас із Зоряною є своє власне привітання.
Спочатку дати "п'ять" двома руками.
Потім стукнутися носочками капців.
Підстрибнути, нахилити голову вліво, вправо і обнятися.
Як же я за ними скучила...
- Доброго ранку, Шарлотто - сказала Богдана. Я встала з такого собі ліжка, і сіла за маленький столик. З'їла я зовсім не багато, адже в голові у мене трактувалася загадка, котру я не те що не могла вирішити, яку я взагалі не розуміла. Ну хоч перші два рядки:
"Світив холодний місяць довго-довго,
Та ясне сонце закрило його..."
Мене з дитинства вчили, що у кожному прозовому творі, є підтекст, або іншими словами схований сенс. І цей сенс потрібно розгледіти і зрозуміти, інакше ти ні твір не зрозумієш, ні те що тобі хотів сказати автор.
"Світив холодний місяць довго-довго..."
З такими думками я відчула, що потяг загальмував. Ми з дідусем і бабусею вийшли з потяга на залізничному вокзалі. На нас уже чекала моя тітка Василина і кузина Зоряна. Її чорне волосся було заплетене у косу, а очі блищали від радості. Василина стиснула мене в обіймах і прошепотіла:
- Ти так виросла і покрасивішала.
Я на її комплімент лише посміхнулася. А у нас із Зоряною є своє власне привітання.
Спочатку дати "п'ять" двома руками.
Потім стукнутися носочками капців.
Підстрибнути, нахилити голову вліво, вправо і обнятися.
Як же я за ними скучила...
Коментарі