Розділ 10 Родинна вечеря
"Теплота родинного інтиму.
Ще на шибках досвіток не скрес..."
(Станіслав Чернілевський. Вірш "Теплота родинного інтиму")
Ми йшли з вокзалу і моє серце тріпотіло від радості. Адже немає нічого щасливішого від зустрічі з рідними, котрих я давно не бачила.
Тітка з дідусем і бабусею розмовляли про якесь відправлення нас двох до Демонології, я нашорошила вуха, але Зоряна почала мене розпитувати.
- А ти теж Демонолог?
- Ну, здається так - відповіла я невпевнено.
- Розслабся, я теж лише недавно дізналася хто я насправді - після цих слів, я трохи заспокоїлася. Але все одно видно було, що Зоряна про це дізналася раніше за мене і я все одно почувала себе трохи не зручно.
Але, як то кажуть сім'я є сім'я.
Тому, через дві хвилини я вже й забула про свою невпевненість.
Ми розговорилися настільки, що ледве не проминули наш дім (😅).
Будинок такий самий, яким я його пам'ятаю.
Стіни з білої цегли, залізний дах, дерев'яні двері і велике подвір'я з мінісадом.
Я вдихнула на повні груди. В повітрі витав ніжний запах вечірнього бузку, що цвів трохи віддаля. Також я відчула солодкі пахощі, що доносилися з ...альтанки?!
(Я приємно здивувалася, адже коли я була малою її тут не було.)
В альтанці був стіл і декілька стільців. На столі стояли пиріжки з вишневим варенням і торт без випічки з ананасами. (Як же добре, що я не на дієті).
Ми позаносили речі до хати і за цей час трохи стемніло. Ми сіли за стіл і почали наминати за обидві щоки ласощі.
От така у нас родинна вечеря...)
Ще на шибках досвіток не скрес..."
(Станіслав Чернілевський. Вірш "Теплота родинного інтиму")
Ми йшли з вокзалу і моє серце тріпотіло від радості. Адже немає нічого щасливішого від зустрічі з рідними, котрих я давно не бачила.
Тітка з дідусем і бабусею розмовляли про якесь відправлення нас двох до Демонології, я нашорошила вуха, але Зоряна почала мене розпитувати.
- А ти теж Демонолог?
- Ну, здається так - відповіла я невпевнено.
- Розслабся, я теж лише недавно дізналася хто я насправді - після цих слів, я трохи заспокоїлася. Але все одно видно було, що Зоряна про це дізналася раніше за мене і я все одно почувала себе трохи не зручно.
Але, як то кажуть сім'я є сім'я.
Тому, через дві хвилини я вже й забула про свою невпевненість.
Ми розговорилися настільки, що ледве не проминули наш дім (😅).
Будинок такий самий, яким я його пам'ятаю.
Стіни з білої цегли, залізний дах, дерев'яні двері і велике подвір'я з мінісадом.
Я вдихнула на повні груди. В повітрі витав ніжний запах вечірнього бузку, що цвів трохи віддаля. Також я відчула солодкі пахощі, що доносилися з ...альтанки?!
(Я приємно здивувалася, адже коли я була малою її тут не було.)
В альтанці був стіл і декілька стільців. На столі стояли пиріжки з вишневим варенням і торт без випічки з ананасами. (Як же добре, що я не на дієті).
Ми позаносили речі до хати і за цей час трохи стемніло. Ми сіли за стіл і почали наминати за обидві щоки ласощі.
От така у нас родинна вечеря...)
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
Розділ 10 Родинна вечеря
Цікаво що буде далі🤔.
Автору мої оплески 👏👏👏
Відповісти
2021-04-19 05:33:58
1