— Хвилинку, я прийшов з друзями, я повідомлю їх та вернуть.

  — Не потрібно, пішли. Я попрошу Хару за ними сходити.

  — Добре.

  — Фуджіока ти ж не проти?

  — Ні, я їх привиду.

  — Дякую молодий пане. — Усміхаючись промовив це Ен Су.

  — Як ти його зараз назвав? — Запитав Джеймс.

  — Молодий пане, а що?

  — Він не всім дозволяє його називати на ім'я, що ж вже говорити про молодого пана. Ви знайомі, чи друзі?

  — Ні не друзі, та зустрілися в перше на екскурсії по школі. Він говорив називати його Хару Фуджіока, але я його не слухав. Він мене називав розбещеним та покидьком, а не на ім'я, то чому я повинен?

  — А чому так називав?

  — Вийшло не розуміння перед екскурсію.

  — Ну добре, а тепер можеш починати.

  — Добре.

   Ен У став у стійку, натягнув тятиву та вистрілив. Але перша стріла не те що не попала в ціль, вона навіть не долетіла.

  — Нічого страшного просто довго не стріляв, — промовив Ен Су. Тут вже підійшли друзі зі сестрою та Хару. Ен Мі побачила де опинилася перша стріла, та викрикнула. — Брат згадай як ви колись стріляли.

  Почувши ці слова він бистро зібрався та вистрілив в друге, цього разу його стріла влучила прямо в ціль. Коли Ен У, натягував третю стрілу то почув.

  —  Привіт брат.

  — Привіт Айко.

  — "Це ж той хлопець, який подобається моїй сестрі", — подумки сказав він, в ту ж хвилину він обернувся, що б зглянути на нього.

  — Доброго дня, — промовили друзі.

  Але Ен Су замінив, як Кейс потайки показує.

  — Не переживай я тут, тому поспішай і приєднуйся, — хлопець махнув головою та вистрілив. Його стріла знову влучила в ціль.

  — Ен Су в тебе точно талант, ти молодець. Вітаю тепер ти член клубу. — сказав Джеймс. — Хару в тебе появився суперник і доволі вмілий. О привіт Айко.

  — Привіт, хто це?

  — Це наш новий член клубу.

  — Доброго дня мене звати Ен Су, а це моя сестра та друзі.

  — Доброго дня я Айко, старший брат Хару.

  — Приємно познайомитися Айко.

  — Я чув про тебе від брата, і наскільки я бачу, ти дуже талановитий.

   — Дякую, я те ж про вас чув від сестри та Кейс.

 — Мині дуже приємно, дякую.

  — Нема за що, — сказала Ен Мі.

   Ен У, бачив як сестра ледве не опритомніла від радості, але здається крім нього та Кейс цього більше ніхто не зауважив. І що це за погляд Хару побачив в очах брата, яки дивився на дівчат, а саме на Ен Мі?

  — Дякую тобі Джеймс, а тепер нам потрібно іти.

  — Нема за що, це я повинен дякувати, ти талант. Ви з Хару прекрасні стрільці.

  — Ще раз дякую, ну ми побігли. Давайте скоріше це мій перший робочий день, сестра нам пора кажу.

  — До побачення.

  — До побачення Ен Мі. — сказав Айко, Джеймс і Хару були в шоку.

  — Так що один, що другий сьогодні мене дивують, — про себе промовив хлопець.

***

  Бігом і вони вже в кафе.

  — Сідайте заказуйте, а я попрацюю офіціантом.

  І хлопець вже біля Кіри.

  — Все було добре в мою відсутність?

  — Так.

  — Прекрасно, вони посадять якийсь час тут, тому ви їх точно запам'ятаєте. А де Ліам?

  — Відійшов на кухню з замовлення.

  — О Метью, дякую, зараз повернусь.

  — Ти вже вернувся?

  — Так я тебе шукав, хотів ще раз подякувати, дякую. Можеш віддихнути чи іти на гурток далі я сам всім займусь, ще раз дякую.

  І тут Ен Су побачив як йому махає Анхель.

  — Я якраз ішов до вас, то що будете?

  — Ні я не про те, а з ким ти допіру розмовляв?

  — А ти про Ліама. Він керує гуртком кулінарії який на другому поверсі, бос деколи просить його допомогти тут. Він саме заміняв мене, та я йому подякував. А що?!

  З цікавістю та легенько посмішкою промовив Ен У, та друзі також зацікавилися!

  — Та так нічого.

  Усі помітили як у нього загорілися очі, тому пробігла в усіх, маленька посмішка.

  — Ну, ну як скажеш. — відповіла Кейс.

   Друзі ще трішки посиділи та пішли. Через пару годин кафе також закривались, Ен Су з Метью провели Кіру й також направились до гуртожитку. Але промовив.

  — Я бігаю кожного ранку та вечері, то му якщо що пиши. І завтра я прийду по душу твого сусіда тому не переживай.

  Хлопець відповів добре та пішов. У кімнаті Анхель записався про справи у кафе, вони не довго поговорили, та  Ен Су пішов на пробіжку.

***

  Хлопець думав про все що сталося за цей день, особливо за ранок та Айко. Він настільки задумався, що врізався в когось.

  — Вибачте я задумався на хвильку і вас не помітив.

  — Ні чого.

  Коли Ен Су підняв голову то побачив.

  — О, так це ти Хару, знову на пробіжці молодець.

  — Знову ти.

  — Ей, що значить знову ти. "Ну якщо так, ладно" 

   Подумав він.

  — Молодий пане, ви знов не в настрою, хто цього разу вам насолив?

  — Догадайся.

  — Ну навіть не знаю, можливо якийсь новачок?

  — А ти догадливий, може знаєш хто це, а?

  — Ну юний пане велитель, я і сам новачок звідки можу знати, нас стільки багато було.

  — Дійсно, хто це був, навіть не знаю.

  — Як це не знаєте юний господар?!

  — Досить мене так називати.

  — А я буду, хто мині заборонить, ви володар ха хаха. В правилах школи це не заборонено і пам'ятайте не я це розпочав.

  — Ей Ну ти.

  — Ну, ну хто я, мині так цікаво, що ви скажете Хазяїн.

  — Ай.

  — Ей починаєте мене куди знову, а?

  — "Ура перемога моя хі-хі".

   Промовив в думці Ен У.