- Так, а як взнати де чиї кімнати?

  - Ен Су подивись, при вході стоїть Хару, і натовп виликий пішли скоріше.

  - Знову він.

  - Що тут діється?

  - Фуджіока видає ключі до кімнат.

  - О клас, Ен Су проблема рішилась.

  - Наступний Незнайка Вадим  110 кімната, Лі Ен Су 105 кімната. І попрошу ні докого не домагатися.

  - То було не зрозуміння.

 - Ей, можна по швидши, тут ще багато людей які хочуть засилитись і займатись своїми справами.

  - Але, ей.

    Так і невспівши нічого сказати пішли вони засилятись на третій поверх.

  - Нас заселили в самий кінець.

  - Ну Вадим, за то, по висим виносливісь. Добре зустрінемось тут через годину.

  - Угу.

  - О відкрито, ем привіт я ваш сусід. Мене звати Ен Су а тебе?

  - Я Анхель.

  - Я розкладу свої речі і піду ти будеш тут?

  - Так.

    Пройшла година.

  - Добре до скорого.

  - Стук, стук, Вадим нам вже пора.

  - Іду, як твій сусід?

  - Доволі мовчазний, а твій?

  -Також, він мені навіть не відповів на привітання, сидів в своєму комп'ютері, і скимось переписувався.

   - Добре пішли, дівчата можливо вже зачикалися.

  - Хлопці чому так довго?

  - Вибач Кейсі, внас доволі цікаві сусіди.

  - І вас? Я зайшла до кімнати, там за комп'ютером сиділа біловолоса красива дівчина, я привіталась, назвала своє імя, і сказала що я її сосідка. Вона тихим голосом сказала що її звати Кіра, і дальше сіла переписуватися з кимось.

    - В мене майже так саме. Зайшов привітався, назвав ім'я, сказав що я новий сусід. А він навіть уваги не звернув, до речі він теж переписувався, й того с ким він переписувався звали Кіра. Можливо вони друзі, а може збіг.

  - А в тебе брат?

  - Ну, мого сусіда звати Анхель, більше він нічого не сказав.

  - Анхель?

  - Так.

  - Він одинак, але дуже популярний. Ходять чутки що він гей. Але його ніхто не чіпає, він один із тих, хто з багатої сім'ї. Але розмов багато.

  - Чутки, чутками це може бути не правда, а навіть якщо це так, то що.

  - Брат, ми так саме говорили, але ніхто не слухає. Навіть пробували з ним подружитись, але його тяжко спіймати. Потім ми покинули цю справу.

  - Ну добре ходімо, а то майже сьома година, гуртки закриваються по скоріше сьогодні.

  Пішли вони до парку, а Ен У далі туди де знаходиться спортивний зал, якщо можна так його назвати. Але там нікого не було, тому він повернувся до компанії.

  - Там нікого нема.

 - Брат вибач на флаєрі написано, що вони завтра розпочнуть приймати новачків.

 - Ні чого сестра, вважай прогулявся, і краще роздивився й запам'ятав місцевість. А як ви, вступили?

 - Так тепер ми члени фотографічного й флористного клубу.

 - Сказали що завтра можна приходити й розпочати, а сьогодні вони вже закриваються.

  - Вадим ти такий задоволений.

  - Звичайно мині завжди подобались рослини, але батьки говорили що б я навчався, сімейній справі.

  - А ти Кейс?

  - А я просто люблю фотографувати.

  - І в неї класно виходить, вона присилала мині фотографії. Хочете покажу?

  - Звичайно. 

   Сказали вони водночас.

  - Кейс в тебе дійсно добре виходить, навіть не добре, а прекрасно, в тебе талант.

   - Дякую, Хафріна.

  - Ми віть друзі можна просто Фріна.

  - Дякую Фріна.

  - Ем, дівчата підімо в кафе чи воно закрите?

   - Ні Вадим, воно відкрито, але там скоріше всього зараз повно народу, все-таки новий навчальний рік, там повно новеньких. Та в принципі ходімо.

    І пішли вони в кафе, там було якраз ще пару столиків вільний, просиділи вони там близько двох годин, і взнали краще один одного. До прикладу Фріна та Вадим із багатої сім'ї. Батьки Хафріни відомі акціонери, а також археологи, тому назвали доньку в честь богині, на честь неї є навіть піраміда. А батьки Вадима мають свою фірму, тому відправили його на навчання, що б він продовжив їхню справу, але йому дуже подобаються рослини, тому він доглядав таємно за садом який в них є, а їхній садівник йому в цьому допомагав. Кейс із бідної сім'ї, вона хоче допомогти своїм батькам, тому вирішила тут вчитися, а за своє навчання вона буде платити працюючи тут, і помагати школі. Але щоб тут вчитись кожен учень повинен був скласти тяжкі тести. Всі підлітки обдаровані та мають якийсь талант.

- Добре вже десята нумо розходитися, завтра зустрінемося у два.

  - Брат ти вийдеш на пробіжку?

  - Звичайно, передягнусь і піду, і зранку також. Всім добраніч.

  - Добраніч.

  Сказали вони.

  - Вадим ти зі мною.

  - А точно. До завтра дівчата.

  На такій ноті вони розійшлись.