- Сьогодні можна і вісім побігати.

    Сказавши це, вийшов він на вулицю.

  - Який хороший день сьогодні. Хм, а сестра мала рацію, він дійсно не настільки занудний, хоча все-таки скала.(Ця школа доволі цікава потрібно більше про неї дізнатися, відчуваю що правила це суцільний театр, хоча я можу і помилятися.Чому я не послухав сестру раніше.)

     С такими думками Ен У знову добіг  майже до кінця парка, і знов він побачив чийсь силует в переді. Це була маленька за зростом, але дуже красива, білява дівчина. Але її руки та ноги були в синяках  й шрамах. Коли вона помітила Ен Су, дівча бистро сховало все під рукавами та штанами одежі. Відвернувши своє заплакане лице.

   - Дівчино з тобою все добре, хто це зробив?

   -  Нічого я впала. Іди куди йшов.

   - Ну так не можна, давай я тобі допоможу.

   - Ні, не треба до мене доторкатись, не  чіпай!

   Скрикнула вона своїм тихим, захриплим голосом.

   - Добре, добре, скажи може до когось подзвонити? Брат, сестра, друг?

    - Ні не потрібно.

    - Кіра!, Кіра!, а ну не чіпай її, відійди! Це ти зробив?!Кіра це він?!

   - Ні, він хотів допомогти.

   - Точно?

  - Так.

  - Значить це знову вони. Я тобі говорив кричи, біжи, дзвони мині. Тільки почався новий навчальний рік,  двох днів не пройшло. За звичай вони розпочинають на наступний день після привітної вечірки. А  до неї ще трохи більш як вісім годин.Скільки можна, навіть в повної звірюки повинна бути совість.

   - Хто вони?

  - Не твоя справа, ти все одно не допоможеш. 

Дівчина смикнула хлопця за рукав сказавши.

   — Не зривай на ньому злість він не винен.

   — Вибач.

Відповів він м'яким тоном.

   — Добре я тобі розповім, але допоможи мині.

  — Добре.

   — Спочатку допоможи Кірі, залізти мені на спину.А тепер ходімо в кафе тут не найкраще місце для розповіді.

- Вже дев'ята вони повернулись до гуртожитків, сьогодні вечірка. А інші скоріше заняття тим же або ще сплять. Та й кафе відчиняється сьогодні в десять тридцять.

  — Ти права, але я не дозволю тобі залишатися і наділі тут в такому стані.

Так в повній тиші вони добігли до кафе.Там Ен Су  допоміг білявці опуститись зі спини та присісти.

  — Мене звати Кіра Мейліс, а його Метью Гранде, ми друзі дитинства.

   — Найкращі, ось аптечка, сиди я оброблю.

— Так ти права найкращі.Ай, боляче.

  - Вибач постараюсь не так давити.

  - Ні, тоді це ніяк не годиться.Кіра терпи трішки, якщо Мет не протре добре інфекцію підхопиш.

  - Ти правий, Мет давай.

Протирання ран зайняло около 20 мінут, тому що Кіра смикалась, але хлопці розуміли, її рани виглядали дійсно болюче.За цей час вони розповіли, що винен син попереднього директора, який став презедентом.Цей хлопець чіпляється за кожну красиву спідницю. Але в нього є дівчина, яка дуже ревнива, це вона зі своїми подругами робили їх життя в школі кошмарним, і всіх з ким був її хлопець. Той не переставав приставати, і вона зривала злість на тих дівчат. Але, Крім того, Кіра зауважила дивну поведінку у Таїпа та Кайлі й всього оточення яке було з ними близьке.Статус їхніх батьків був великій.Ніхто не хотів переходити їм дорогу, всі розуміли що їхні батьки можуть лишитися статусу, то ким вони стануть після цього.Вчителі які пробували боротися не було вже на наступний день.Тому Таїп і Кайлі важаються королем і королевою цієї школи.

   — Ось в принципі й все, до речі хто ти і як тебе звати?

  — По-перше, дякую що розказали, По-друге, а не пізно ви спохватились питати хто я ?

   —Ти правий, але все ж хто ти.В нас з'явилась ще одна проблема?

 - Ні не з'явилась, я Лі Ен Су новенький. І можливо ти проживаєш в 110 номері?

  - Це добре, але звідки ти знаєш?

  - Мого друга посилили до тебе, а до тебе посилили дівчинку Кейс?

  - Так.

  - Вона теж моя подруга. До речі я живу в 105 номері. Не переживайте я нікому не розповім про вас, навіть їм. Але дайте свої номери телефонів що б ми були на зв'язку, дзвоніть, підходьте коли вам потрібна буде допомога, я завжди поможу, і ще ви більше нізким не дружити?

  - Більше ніз ким.

Відповіла Кіра.

  - Якщо вам буде дуже терміново потрібна допомога, а телефона не буде звертайтесь до своїх сусідів.  До речі ви підпрацьовуєте тут?

  - Звичайно.

Сказала дівчина.

   — Тепер зрозуміло чому ви так безтурботно себе ведете.О, і я якраз хотів влаштуватись на підробіток, можна тут?

  -Такі питання вирішує головний кухар,спитаєш в неї. Кафе сьогодні відкривається о 10:30, час пролетів бистро.

  - Добре Мет,в нас ще є тридцять хвилин. 

   —Метью в тебе є знеболювальне?

  - Звичайно.

   — Дай Кіра краще 2 таблетки.

Приблизно через 10 хвилин у двері зайшла жінка.