Частина перша "Операція Барбаросса" І
І
1941 рік. Весна видалась напрочуд теплою. Я перебував на лікарняному через поранення під час бойових дій у Естонії. Куля зачепила мені ліве плече, і розпочалася сильна кровотеча. Мене відправили у шпиталь, де добре залікували рану. Якось мене прийшов навідати генерал-полковник Олександр Локтіонов.
—Как себя чувствуешь, вояка - сказав він мені.
—Хорошо, товарищ полковник - відповів я йому.
—Это хорошо.
—Товарищ полковник, можно мне, пожалуйста, больничный? К родным съездить, друзей повидать?
—А где ты живёшь?
—В Украине, на Киевщине.
— Хорошо, даю тебе больничный на год (к лету 1941 года). Повидайся с родными.
—Спасибо, товарищ полковник. Служу Советскому Союзу!
От так я й випросив у генерал-полковника лікарняний. З літа 1940-го я був у своєму рідному селі - Біліївка. Я порався разом з батьками по господарству, гуляв з друзями, цікавився новинами. Навесні ми почали висаджувати город. Спочатку ми посадили трохи картоплі, потім засіяли городину всіляким насінням: огірки, помідори, горох, квасоля тощо. Пізніше посіяли буряки, гарбузи, посадили розсади капусти та інше.
Ось і настало літо. Дні ставали спекотнішими і спекотнішими. Наприкінці травня мені виповнилося 24 роки. Деякі знайомі дивувалися, чому в мене немає ще
дружини. На жаль, моє серце не любило ні одну дівчину серед знайомих. Одного дня мене викликали до військомату переконатись, чи загоїлась у мене рана. Пройшовши медогляд, я запевнив, що все в порядку і я можу продовжувати службу. У військоматі були дуже радісними, так як прийшов наказ зібрати всіх здоровим хлопців та чоловіків задля охорони кордону. Командування здогадувалося, що Німеччина вторгнуться на їхню територію, і потрібно було провести мобілізацію для захисту. Мене записали до 6-ї загальновійськової армії, дали потрібні документи і сказали прийти до залізничного вокзалу 13 червня, де збиралися всі війська армії. Вранці 13 червня я одягнувся, попрощався з батьками, взяв потрібні документи і пішов до вокзалу. Там мене завірили, занесли до списку і посадили у вагон. Під вечір ми вже відправилися на захід.
1941 рік. Весна видалась напрочуд теплою. Я перебував на лікарняному через поранення під час бойових дій у Естонії. Куля зачепила мені ліве плече, і розпочалася сильна кровотеча. Мене відправили у шпиталь, де добре залікували рану. Якось мене прийшов навідати генерал-полковник Олександр Локтіонов.
—Как себя чувствуешь, вояка - сказав він мені.
—Хорошо, товарищ полковник - відповів я йому.
—Это хорошо.
—Товарищ полковник, можно мне, пожалуйста, больничный? К родным съездить, друзей повидать?
—А где ты живёшь?
—В Украине, на Киевщине.
— Хорошо, даю тебе больничный на год (к лету 1941 года). Повидайся с родными.
—Спасибо, товарищ полковник. Служу Советскому Союзу!
От так я й випросив у генерал-полковника лікарняний. З літа 1940-го я був у своєму рідному селі - Біліївка. Я порався разом з батьками по господарству, гуляв з друзями, цікавився новинами. Навесні ми почали висаджувати город. Спочатку ми посадили трохи картоплі, потім засіяли городину всіляким насінням: огірки, помідори, горох, квасоля тощо. Пізніше посіяли буряки, гарбузи, посадили розсади капусти та інше.
Ось і настало літо. Дні ставали спекотнішими і спекотнішими. Наприкінці травня мені виповнилося 24 роки. Деякі знайомі дивувалися, чому в мене немає ще
дружини. На жаль, моє серце не любило ні одну дівчину серед знайомих. Одного дня мене викликали до військомату переконатись, чи загоїлась у мене рана. Пройшовши медогляд, я запевнив, що все в порядку і я можу продовжувати службу. У військоматі були дуже радісними, так як прийшов наказ зібрати всіх здоровим хлопців та чоловіків задля охорони кордону. Командування здогадувалося, що Німеччина вторгнуться на їхню територію, і потрібно було провести мобілізацію для захисту. Мене записали до 6-ї загальновійськової армії, дали потрібні документи і сказали прийти до залізничного вокзалу 13 червня, де збиралися всі війська армії. Вранці 13 червня я одягнувся, попрощався з батьками, взяв потрібні документи і пішов до вокзалу. Там мене завірили, занесли до списку і посадили у вагон. Під вечір ми вже відправилися на захід.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(2)
Частина перша "Операція Барбаросса" І
👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏👌👍
Відповісти
2020-11-01 14:04:28
1
Частина перша "Операція Барбаросса" І
Жду продовження,👍👍👍
Відповісти
2020-11-01 14:05:15
1