Частина перша "Операція Барбаросса" VIII
VIII
Допоки ми їдемо в дорозі до Москви, хочу розповісти трохи про себе. Мене звати Остап Лазарчук. Народився я у селі Біліївка, що на Київщині 12 травня 1917 року. Мій батько - Максим Дем'янович Лазарчук - воював ще за часів Царської Росії. Він воював проти японців у 1904-1905 рр. Пізніше він покинув службу і почав займатися сільським господарством. Мати - Уляна Ткачук - була давнього козацького роду.
Ще з малих років я проявляв жагу до боротьби. Враховуючи події, які відбувалися на той час в Україні, я виріс з бажанням бути воїном, як мій давній предок. Навчався я у Києво-Могилянській академії. Любив читати різну художню літературу. За своє дитинство я прочитав всього "Кобзаря", який, після окупації більшовиками України, був заборонений. Також я любив малювати. До сих пір у мене є всі мої малюнки, зроблені мною ще зовсім малим.
Як тільки мені виповнилося 15 років, на теренах всієї України був масовий голод. У нашому селі вмирали тисячі людей. Було моторошно на це дивитися. Я постійно відчував голод. До нас щодня приходили "червоні" і забирали все, що є, не залишаючи ні крихти. Хвалити Бога, що в нас були жорна - це такий пристрій, який перетирає зерно на борошно. Кожен приходив до нас і приносив трохи зерна. За працю батько брав то стопочку, то скляночку борошна, в залежності скільки принесли. Ось так ми і вижили.
В 17 років я закінчив навчання у Києво-Могилянській академії і перейшов на воєнну справу. Мене зарахували до Київського військового піхотного училища ім. робітників Червоного Замоскворіччя. Навчався сумлінно, не покладаючи рук. Під час навчання я змужнів. Там у нас були свої справи: навчання, розваги, відпочинок тощо. В училищі я навчався 4 роки, а 5-ий рік - військова практика та підготовка.
1 вересня 1939 року Третій Рейх оголосив війну Польщі. Нещодавно, 23 серпня, СРСР і Німеччина підписали пакт Молотова-Ріббентропа. На той час мені було 22 роки. Нас почали готувати до першого військового походу. 17 вересня 1939 р. ми прийняли на себе бойове хрещення. Поляки боролися хоробро, але вони не змогли встояти перед двома гігантами, які накинулися на них. Польща здалася 6 жовтня 1939 р. Не встигли ми ще й передихнути, як тут розпочалася нова війна в Фінляндії, а потім і в Прибалтиці.
Щодо моєї характеристики, то я зеленоокий шатен, приблизно 184 см. зростом, сильний, витривалий, іноді незграбний та не уважний, люблю своє ремесло, поважаю старших як і за віком, так і по званню. Ще я люблю читати та малювати, знаю деякі науки, іноді не виконую накази, але це пусте. Я люблю батька й неньку, а також – Україну.
Допоки ми їдемо в дорозі до Москви, хочу розповісти трохи про себе. Мене звати Остап Лазарчук. Народився я у селі Біліївка, що на Київщині 12 травня 1917 року. Мій батько - Максим Дем'янович Лазарчук - воював ще за часів Царської Росії. Він воював проти японців у 1904-1905 рр. Пізніше він покинув службу і почав займатися сільським господарством. Мати - Уляна Ткачук - була давнього козацького роду.
Ще з малих років я проявляв жагу до боротьби. Враховуючи події, які відбувалися на той час в Україні, я виріс з бажанням бути воїном, як мій давній предок. Навчався я у Києво-Могилянській академії. Любив читати різну художню літературу. За своє дитинство я прочитав всього "Кобзаря", який, після окупації більшовиками України, був заборонений. Також я любив малювати. До сих пір у мене є всі мої малюнки, зроблені мною ще зовсім малим.
Як тільки мені виповнилося 15 років, на теренах всієї України був масовий голод. У нашому селі вмирали тисячі людей. Було моторошно на це дивитися. Я постійно відчував голод. До нас щодня приходили "червоні" і забирали все, що є, не залишаючи ні крихти. Хвалити Бога, що в нас були жорна - це такий пристрій, який перетирає зерно на борошно. Кожен приходив до нас і приносив трохи зерна. За працю батько брав то стопочку, то скляночку борошна, в залежності скільки принесли. Ось так ми і вижили.
В 17 років я закінчив навчання у Києво-Могилянській академії і перейшов на воєнну справу. Мене зарахували до Київського військового піхотного училища ім. робітників Червоного Замоскворіччя. Навчався сумлінно, не покладаючи рук. Під час навчання я змужнів. Там у нас були свої справи: навчання, розваги, відпочинок тощо. В училищі я навчався 4 роки, а 5-ий рік - військова практика та підготовка.
1 вересня 1939 року Третій Рейх оголосив війну Польщі. Нещодавно, 23 серпня, СРСР і Німеччина підписали пакт Молотова-Ріббентропа. На той час мені було 22 роки. Нас почали готувати до першого військового походу. 17 вересня 1939 р. ми прийняли на себе бойове хрещення. Поляки боролися хоробро, але вони не змогли встояти перед двома гігантами, які накинулися на них. Польща здалася 6 жовтня 1939 р. Не встигли ми ще й передихнути, як тут розпочалася нова війна в Фінляндії, а потім і в Прибалтиці.
Щодо моєї характеристики, то я зеленоокий шатен, приблизно 184 см. зростом, сильний, витривалий, іноді незграбний та не уважний, люблю своє ремесло, поважаю старших як і за віком, так і по званню. Ще я люблю читати та малювати, знаю деякі науки, іноді не виконую накази, але це пусте. Я люблю батька й неньку, а також – Україну.
Коментарі