Автопортрет кінорежиссера. Вітчизняний продукт. 777. Дуже довга секунда.
Щоб побачити Свої очі Обличчя Я не дивлюсь У дзеркало Чи калюжу. Я лише простягаю руку Та бачу себе Бачу очі Обличчя На кінчиках П А Л Ь Ц І В Своїх. Але очі Обличчя Таке Пусте та мине Не забаром Все стане Картинкой. А от бачити Душу Думки Та тишу Це ще треба вміти, напевно. М А Л Ю В Н И К Свій портрет Малює вуглем На піску. Ну а мої Струни картин Краплі вікон Зелені долоні Та Т И Ш А Назавжди У моїх кадрах Створених словом Парканом Мовой Замерзлих Птахів... Все, підпис дата. Я не хочу додому повертатись. Зуб хитається. Треба дістать з кішені ліхтарик. Дядько Бог сердиться на людство, та чи я відповідальний за лютий у травні? Треба робити домашня завдання... Я закінчив школу??? О ні, знову цей сон... - Так, це сон. - О ні, це ти, пляма від бензину дуже схожая на мене? - Так, це я. - Що ти тут робиш? - Я не знаю. Люблю дивитися як ти спіш. Тобі завжди такі дивні сни сняться. - Так я знаю. - Хочеш цитрусове печиво? - Воно знову отруйне, і я знову попаду в пекло де багато дітей, що тягали кішок за хвоста? - Так. - Добре, дякую. М, смачне. З цитрусом? - Так. - З отрутою? - Так. Я зняв навушники. Подивився на людину у краватці на голе тіло. - У вас кожний випуск радіо спектаклів бездарних поетів такий веселий? - Так. - І ви хочете підписати зі мною, Генріхом Володиміровічем контракт на дев'ять ефірів? Скільки ви хочете мені сплачувати за цю єрісь? В мене дуже зайнятий час, я зараз підписую контракт з Голівудом основане на реальних подіях на серіал про афтобіогрофічне життя комах. - Ми збираємся вам сплачувати за кожний ефір по кілограму апельсінів, вас це влаштує. - На таке складно не погодитись... Вам треба звернутися до мого агента, до Комахи Сміт. - Добре. Запишіть тільки під кінець ефіру останні слова, ось ця сторінка - автор, дата, жуйка, і тому подібне. - Добре. Автор: Пляма від чорнил схожая на крадійця сенсу (ні, не бензинова) Рік: коли все закінчилось і почался кризис витамінів. Субстанція: 248, у пляшці з під вина (не вино) Кінорежисер автопортрету: митець Кінорежиссер вірша: митець митця Кінорежиссер життя: митець митця митця. Жуйка: кавуновий орбіт.
2022-12-27 16:24:19
3
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10915
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12813