Автопортрет кінорежиссера. Вітчизняний продукт. 777. Дуже довга секунда.
Щоб побачити Свої очі Обличчя Я не дивлюсь У дзеркало Чи калюжу. Я лише простягаю руку Та бачу себе Бачу очі Обличчя На кінчиках П А Л Ь Ц І В Своїх. Але очі Обличчя Таке Пусте та мине Не забаром Все стане Картинкой. А от бачити Душу Думки Та тишу Це ще треба вміти, напевно. М А Л Ю В Н И К Свій портрет Малює вуглем На піску. Ну а мої Струни картин Краплі вікон Зелені долоні Та Т И Ш А Назавжди У моїх кадрах Створених словом Парканом Мовой Замерзлих Птахів... Все, підпис дата. Я не хочу додому повертатись. Зуб хитається. Треба дістать з кішені ліхтарик. Дядько Бог сердиться на людство, та чи я відповідальний за лютий у травні? Треба робити домашня завдання... Я закінчив школу??? О ні, знову цей сон... - Так, це сон. - О ні, це ти, пляма від бензину дуже схожая на мене? - Так, це я. - Що ти тут робиш? - Я не знаю. Люблю дивитися як ти спіш. Тобі завжди такі дивні сни сняться. - Так я знаю. - Хочеш цитрусове печиво? - Воно знову отруйне, і я знову попаду в пекло де багато дітей, що тягали кішок за хвоста? - Так. - Добре, дякую. М, смачне. З цитрусом? - Так. - З отрутою? - Так. Я зняв навушники. Подивився на людину у краватці на голе тіло. - У вас кожний випуск радіо спектаклів бездарних поетів такий веселий? - Так. - І ви хочете підписати зі мною, Генріхом Володиміровічем контракт на дев'ять ефірів? Скільки ви хочете мені сплачувати за цю єрісь? В мене дуже зайнятий час, я зараз підписую контракт з Голівудом основане на реальних подіях на серіал про афтобіогрофічне життя комах. - Ми збираємся вам сплачувати за кожний ефір по кілограму апельсінів, вас це влаштує. - На таке складно не погодитись... Вам треба звернутися до мого агента, до Комахи Сміт. - Добре. Запишіть тільки під кінець ефіру останні слова, ось ця сторінка - автор, дата, жуйка, і тому подібне. - Добре. Автор: Пляма від чорнил схожая на крадійця сенсу (ні, не бензинова) Рік: коли все закінчилось і почался кризис витамінів. Субстанція: 248, у пляшці з під вина (не вино) Кінорежисер автопортрету: митець Кінорежиссер вірша: митець митця Кінорежиссер життя: митець митця митця. Жуйка: кавуновий орбіт.
2022-12-27 16:24:19
3
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1692
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1572