Один
Генрі крадієць сенсу
Раз Два Три Де? У сенсі? Та куди? Він - людина Ти - можливо В нього - сумінь В тебе - крила Я не вспів дорахувать А тебе вже не вшукать Раз Два Три Я б кохав Якщо б Я вмів Раз Два Три... Ти - один Секунди - три Я без крил Шукати йти? Раз Два Три.
2022-11-01 12:12:39
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Цікаво. Навіть дуже. Цей твір викликав змішані емоції в мене. Він в одночас легкий для прочитання, але змушує мене задуматись про плин часу.
Відповісти
2022-11-01 17:33:05
1
Генрі крадієць сенсу
@Сандра Мей дякую, можливо, саме це мені хотілося передати в ньому... дякую ♡°•
Відповісти
2022-11-02 06:08:25
1
Інші вірші поета
Пісня Крапка. Життя. Мовчання. Крапка з комой.
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12511
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2517