Я помер

Генрі крадієць сенсу

Одного разу Я помер. Я не пам'ятаю Життя та щастя Я пам'ятаю Жорстокі обличчя Моїх жорстоких вбивць. Вони жорстоко кричали Що я не справжній Життя не справжнє Країна моя Не справжня Я їм не вірив Не вірив жорстоким словам. Я казав: я можливо не справжній Справжні люди Щасливі напевно Та життя моє справжнє Та країна моя - справжня. Жорстокі вбивці Жорстоко сміялись І вбили Жорстокою кулей. Казавши: не справжні говорити Права не мають. Можливо не був Я справжнім Справжні люди напевно Вміють мовчати Та життя моє було справжнім У моєї справжній країні. Жорстокі вбивці Не зможуть вбити країну Яка дуже справжня Та незалежить Від вбивць.

2022-12-25 16:38:29

6

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Генрі крадієць сенсу

дякую, вас також ♡°•

Відповісти

2022-12-25 17:10:02

Подобається

Сандра Мей

Сильно сказано. ( з різдвом вас)

Відповісти

2022-12-25 17:11:12

1

Генрі крадієць сенсу

@Сандра Мей дякую, вас також з різдвом ♡°•

Відповісти

2022-12-25 17:11:42

1

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

9086

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3973