Павук Алексій Миколаївич (диалог у ванній кімнаті)
- Доброго дня, Алексій Миколаївич! - І вам доброго дня. - Як сяй маш, пане Миколаївич? - Потрохи, кручусь верчусь. Трохи перехворів, ну самі розумієте - зима. - Так-так, зима. Зараз такий грип ходить, ой-ой! В самого собака хворіла. - А в мене окрім мене ще й донька. Но нічого, недавно народила. - Ох, вітаю! Як назвали дітачок? - Три Миколаями, і чотири Алексійовичами. - А доньок не було? - Як не було - два Миколая та три Алексійовичи. - О, це добре. А як ви самі по собі? - Та от, бізнес відкриваю. - Який? - Та такє, наша компанія орієнтуєтьс на сенс та клієнтура в нас така там... короче, коучінг там, всі ті справи... - Ах, зрозумів, зрозумів. А що в особистом? - Та ось, жінка пішла до таргана, затепер пішов в мистецтво, вірші пишу, авторські сборники... с видавництвом списався, зараз обговорюємо дещо. Міркую ще зайнятися малюванням, хочу спробувати свій потенціал у цієй сфері. - Слуха, Миколаївич, справа є до тебе. - Так-так, слуха уважна. Тільки пам'ятай, я особистість серйозна, часу на балачки замало. - Так, я просто хотів помити голову, тай приняти душ в цілому... - А, все зрозумів, так-так, звісно. Аренда душу - двадцять гривень. - П'ятірками піде? - Так, добре. Зараз павутину приберу свою, тай душ твій. Тільки якщо будеш продовжувати по часу, попередь мене та сплати задаток. - Добре, дякую. Бувай, Миколаїович. - І тобі здоров бувай, все, тікаю по справам.
2023-01-04 12:08:16
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2255
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4415