Павук Алексій Миколаївич (диалог у ванній кімнаті)
- Доброго дня, Алексій Миколаївич! - І вам доброго дня. - Як сяй маш, пане Миколаївич? - Потрохи, кручусь верчусь. Трохи перехворів, ну самі розумієте - зима. - Так-так, зима. Зараз такий грип ходить, ой-ой! В самого собака хворіла. - А в мене окрім мене ще й донька. Но нічого, недавно народила. - Ох, вітаю! Як назвали дітачок? - Три Миколаями, і чотири Алексійовичами. - А доньок не було? - Як не було - два Миколая та три Алексійовичи. - О, це добре. А як ви самі по собі? - Та от, бізнес відкриваю. - Який? - Та такє, наша компанія орієнтуєтьс на сенс та клієнтура в нас така там... короче, коучінг там, всі ті справи... - Ах, зрозумів, зрозумів. А що в особистом? - Та ось, жінка пішла до таргана, затепер пішов в мистецтво, вірші пишу, авторські сборники... с видавництвом списався, зараз обговорюємо дещо. Міркую ще зайнятися малюванням, хочу спробувати свій потенціал у цієй сфері. - Слуха, Миколаївич, справа є до тебе. - Так-так, слуха уважна. Тільки пам'ятай, я особистість серйозна, часу на балачки замало. - Так, я просто хотів помити голову, тай приняти душ в цілому... - А, все зрозумів, так-так, звісно. Аренда душу - двадцять гривень. - П'ятірками піде? - Так, добре. Зараз павутину приберу свою, тай душ твій. Тільки якщо будеш продовжувати по часу, попередь мене та сплати задаток. - Добре, дякую. Бувай, Миколаїович. - І тобі здоров бувай, все, тікаю по справам.
2023-01-04 12:08:16
1
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4250
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3695