Bait
A trader of destiny Laying in wait to rip off your sanity A thought of the heart The alluring of the past Ready to suck you in, fast A friend to the grieving soul An enemy to a healing hope A reoccurring thought A ringing prompt Causing you to reel upon your axis A pain from the past locked within The hurts from years gone by marked inseam A steady flow of bitterness seeping in streams Brewing and steering Ready to be unleashed A soothe to the sore it may seem But a poison to your guts it would be Never fashioned for your healing Wisdom says Let go and you will heal Refuse to bemoan and you will see A cozy home of peace it may seem When bitterness takes you in Like Rapunzel in loneliness castle It shuts you in Refusing to let you go free Deaths trap it is, when solace you find in anguish Like the letting down of Rapunzel's hair You need to let go to receive help Not by hatred nor by grief Letting Love in is all you need Unforgiveness will seal you in In a casket ready to be buried When you choose to hold on tight Refusing to heed wisdoms call From a thousand miles But when you let Love into your space Liberty would be your partner all the way Victory is certain even when you fail Because you now have a partner even beyond the veil Who by Love would always cause you to prevail.
2018-09-16 14:54:02
0
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3560
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3656