03.09.2021

Вранці прокинулася раніше ніж продзвенів будильник. Так не хотіла вставати, але сьогодні дуже складний день. Не врятує і те, що сьогодні п’ятниця. Так багато треба встигнути. Тому не будемо зволікати, а відразу збиратися на навчання та готувати сніданок. Дякую, що хоча б форма в гімназії є і не потрібно кожного ранку ламати голову щоб щось вигадати. Швидко зібравши рюкзак я попрямувала до виходу. Тільки-но відкрила двері під’їзду – побачила Олега. Це вже як ритуал якийсь чи що.

- Ти знову тут?

- І тобі доброго ранку, злюко. – промовило це чудо та скривило гримасу. – Ти тільки поглянь на неї. Я, значить, приїжджаю до неї, забираю, а вона ще й злиться. Будеш у мене трамваєм добиратися.

- Та годі тобі, Олеже. Просто сьогодні день складний, рано прокинулася, нервую. Більше такого говорити не буду. – Після промови хлопця мені стало ніяково. Так грубо відповіла йому.

- Ой, ахахахах. Та я просто жартую. – Посміхнувся Олег та я зрозуміла, що він не сердиться і все прийняв як жарт.

Весь час, поки ми їхали, дивилася як швидко змінювалися будівлі. І кожна прекрасна своєю величністю. Цікаво було б побачити як все будувалося. Давно я вже не ходила вулицями з навушниками. Все, як буде перший вихідний – відразу піду гуляти. Під’їжджаючи до школи я помітила знайомий силует. То був Максим і щось підказує, що без настрою. Не встигла зачинити двері автомобіля, він вже стоїть за мною.

- Ну що, ластівонько, готова? Сьогодні день ти зі мною. Тим паче уроки також разом. Будеш контрольну роботу з математики писати.

- Нічого я не буду робити. Давай чеши звідси. Ти диви яке. – Тільки тепер я зрозуміла чом мені з самого рання було лячно. Відчувала ж моя пропаща душа, це все так не мине безслідно. – У мене і так складний день без тебе. Відпрацьовувати не буду. А нове вбрання і сам купити можеш.

- я дивлюсь ти взагалі безсмертна так зі мною говорити. І так досить сміливо відповідаєш та ще й ігноруєш мої повідомлення. Не боїшся?

- Ха, сонечко, насмішив. Ще хто кого повинен боятися. А ігнорую тому що заблокувала. Навіщо ще і від тебе отримувати постійно якісь повідомлення дивні? – тут я відштовхнула дивака та пішла до головного корпусу. Боже, це ж потрібно було закохатися в такого мудака. Ну як би мовила моя чудова бабуся «Як швидко полюбила, так швидко і розлюбиш». Краще вже бути самотньою, ніж з таким індиком. Поки витала у цих роздумах навіть не помітила, що в когось врізалася. Ну що ж це таке. Постійно наштовхуюсь. Це була Марго.

- Ой, Марго, вибач. Я щось задумалася і якось на автоматі дійшла, нікого не помічаючи поруч. Не сильно я тебе того… штовхнула? – почала була вибачатись. Що ж це таке. Ходячий клубочок проблем.

- Та не переживай ти так. Все нормально. Я чекаю Олега, ти його не бачила?

- Знаєш ні. Він підвіз мене і одразу ж зник. – Тільки зараз я зрозуміла, що Олег і справді кудись пішов відразу як підійшов той «павич». – Ти головне не переживай, знайдеться. Можливо вже сидить у класі та з нас глузує?

- Не знаю, можливо ти й права. Щось мені це все не подобається. - Марго пішла попереду, а я оглянулась востаннє і зрозуміла, що і Максима поруч не має. Сподіваюся зі своєю розфарбованою.

Ми вже сиділи всі в кабінеті, чекали нашого класного керівника, а Олега все не було. І тут заходить директор.

- Друзі, гарна новина. У нашій гімназії буде проходити курс навчання зі стартапу. Викладачі будуть розповідати як правильно складати бізнес-план, правильно подавати ідею та що таке робота в команді. Є час до кінця наступного тижня, і сподіваюся, що мої улюблені учні прийматимуть участь у навчанні.

Він поглянув на мене та на Марго і підморгнув, після чого пішов далі, а клас почав гучно обговорювати. Потрібно буде розповісти моєму графу. Можливо також підкине якийсь план.