Смуток
Я не сумую, більше не сумую! Мій смуток у небо На хмари пухнасті подався Та теплим весняним дощем у гаю обізвався. Шумить він між гіллям дерев Легенько лоскоче зелені берізок листочки, А ніжні росинки немовби сльозинки В промінні сонця кришталем виграють. Я не сумую, більше не сумую! Мій смуток Серед блакитних озер оселився І в місячнім світлі доріжкою він заіскрився, Як потрібно те світло тепер- Коли погасла зоря, Яку так ніжно берегла душа моя. А може мій смуток перетворився На квіти весняні в гаю- У білі конвалій перлинки Чи срібного рясту краплинки?
2021-05-09 15:47:43
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2159
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2444