Смуток
Я не сумую, більше не сумую!
Мій смуток у небо
На хмари пухнасті подався
Та теплим весняним дощем у гаю обізвався.
Шумить він між гіллям дерев
Легенько лоскоче зелені берізок листочки,
А ніжні росинки немовби сльозинки
В промінні сонця кришталем виграють.
Я не сумую, більше не сумую!
Мій смуток
Серед блакитних озер оселився
І в місячнім світлі доріжкою він заіскрився,
Як потрібно те світло тепер-
Коли погасла зоря,
Яку так ніжно берегла душа моя.
А може мій смуток перетворився
На квіти весняні в гаю-
У білі конвалій перлинки
Чи срібного рясту краплинки?
2021-05-09 15:47:43
1
0