"Morgend???"
Дівчина легкою ходою підійшла до столика з напоями, там і залишилась, повільно попиваючи з бокалів. Я не міг відвести від неї погляд і ніби зачарований споглядав за кожним її рухом. Це місце було точно не для неї, але здалося ніби сама доля наполягла на її присутності. До реальності мене привели крики дівчини.

— Що відбувається? - я направився на джерело звуку.
— Чорт! Це одна зі студенток, яких я запросив! - відчитувався Дмитро.
Молода дівчина (сильно п'яна) кидалася на хлопця та привертала увагу гостей своїми криками.
" Чорт, ще цього бракувало"

— Фак! Їй хоч 18 є? - запитав у друга.
— Не переживай, я зараз усе владнаю! - запевнив Дмитро і я полегшено зітхнув. Я сильно зрадів, що він ще не встиг напитися і валятися десь під барною стійкою.

Друг ще з якимись молодими особами вивів споєну надвір. Вечір продовжувався. Аліса кудись пропала, тому я пішов до столу з алкоголем з думкою :
"Треба зняти напругу."

Перший стакан віскі я швидко спорожнив, наступним уже повільно насолоджувався та розглядав закружені у танці тіла. Десь там краєм ока помітив "знайоме" червоне плаття незнайомки.
"Morgend, це ти?"

Я шукав її в цьому натовпі. А всередині мене закрадалось відчуття хижака, що знайшов жертву, яку в ніякому разі не збирався відпускати. На обличчі появилась хижа посмішка, у передчутті пригод, а новий ковток віскі був солодшим за мед.

Я поновив стакан алкоголем і пішов шукати місце з якого було би краще бачити незнайомку. Прийшлось піднятися трохи сходами на другий поверх та порозсувати парочок, що обнімалися. Тепер було видно весь танцмайданчик. Вона танцювала майже під самою сценою, недалеко від колонок. Плавно і граційно вона вигиналась в такт божевільно швидкої музики. Здавалося ніби ця дівчина уже давно покинула цей світ, лиш її тіло все ще вимальовувало мелодії пісні. Її повіки були закриті, їй було байдуже на те, що відбувається поруч. Їй байдуже на цей світ? Принаймні зараз, так! І це по своєму зачаровувало.

Мигцем помітив Дмитра, він уже витанцьовував з якоюсь кралею, щільно притулившись до її стегон. Друг як побачив мене, показав що все ОК.

Я знову задивився на неї. Від дівчини віяло чистотою, не знаю як пояснити, але саме це я відчував.
"Було цікаво як би це і справді була Morgend, треба більше дізнатися про цю незнайомку"

Згодом запитав Оксану і Дмитра, вони про неї нічого не знали.
" Хто ж тоді її запросив?".
Цікавість мене гризла зсередини, тому я продовжував розпитувати своїх гостей. Потім якась студентка її згадала, сказала, що вона з іншого факультету - вищої математики.
"Ну хоча б щось"

Я знову пішов випити, де і зустрів Діму. Він почав підколювати мене через незнайомку.
— Та вона ж не твій типаж! Чи вирішив спробувати щось новеньке? - він швидко пробігся поглядом по залу на оглянув її з ніг до голови - … хоча знаєш, щось у ній є, груди правда замаленькі, але сідниці - те що треба.
— Мені треба дістати про неї інфу.
— Так в чому ж проблема? - Діма здивовано на мене глянув.
— Я не хочу поки що з нею знайомитись… і думаю з нею не буде все просто. - мої очі знову почали її шукати.
— А братан думаєш для чого? - він гордо встав у самовдоволену позу, тикаючи на себе пальцем. - Зараз я все з неї витягну.
— Ти тільки не перестарайся.

Вечір продовжувався, музика досі запалювала енергією гостей, але для мене усе ніби скінчилося. Час нестерпно повільно тягнувся, хотілося уже знати хто вона така. Тоді схопився за голову.
"Це узагалі нормально??? Я схожий на схибленого..."

Вирішив знайти Алісу, коли пошуки закінчились ув'язнив її в обійми. Вона гарно пахла і мені стало якось спокійніше.
— Сумувала? - тихо прошептав їй на вушко, у неї пробіглися мурашки. Я посміхнувся.
— Так. - сказала, соромлячись.

Я повільно, ледь торкаючись, провів пальцями по шиї. Піднявся до підборіддя та розвернув дівоче обличчя до себе. Ця брюнетка так розпусно виглядала: щоки були покриті рум'янцем, її карі очі блищали, а пухлі, трохи прочинені губи манили. І я заволодів її вустами нестерпно, повільно та лагідно, насолоджуючись як щойно відкритим дорогим вином. О так! У цієї дівчини була якась кислинка, яка мене чіпляла.
Напевно це зухвалість. Аліса, не стерпівши повільних тортур, почала покусувати мої губи так ніби намагалась мене покарати за вчинок. Я посміхнувся та закінчив поцілунок.

"Ввечері вона буде за це покарана". Брюнетка ніби прочитала все по моїх очах і закусила губу у передчутті. Хотілося уже усамітнитися, але Дмитра ще не було видно.

— Почекай ще трохи, я повинен завершити справи.- прошептав їй і вона ствердно кивнула. - Нікуди не втікай.
Я їй підморгнув та залишив її компанію.

Народу на танцполі майже не було, усі порозбігалися по кутках у пошуку тиші або душевних розмов. Мені подобались такі моменти, моменти щирості.

— Чи не мене шукаєш? З тебе фляшка коньяку. - Дмитро усією вагою навалився на мене зі спини.
— А ти не знахабнів в іменинника, щось вимагати?! Братани так не роблять. - друг розставив руки у жесті, який свідчив, що він здається. - Впорався?
— Ображаєш! Перед моїми чарами ніхто не встоїть! - Дмитро самовдоволено задер догори ніс. - Телефончик вона не дала, але усе решта я її випитав.
— Що саме?
— Дарія, 18 уже є, - друг єхидно посміхнувся - вчиться у твоєму універі, закінчує бакалаврат, весела, наскільки зрозумів без стосунків, мила і трохи наївна. Спочатку холодно на мене реагувала, думаю її не цікавлять зв'язки на одну ніч…
— Ясно, мені було достатньо знати, що вона Дарія і де вчиться. Дякую. - я поляпав його по плечу в знак вдячності та вже прямував до Аліси.
— Чим вона тебе зацікавила? - мені прийшлося розвернутися.
— … Мені здається, що я її знаю…
— Тобто? - друг зацікавлено подивився на мене - Ти з нею спав? - я запечено похитав головою - А збираєшся?

Це питання вибило мене з колії, якщо незнайомка не є Morgend, тоді вона мене зовсім не цікавить. А якщо Morgend? Думаю, тоді дівчина для мене є як молодша сестра?

— Ні, не збираюся.
— Ти не проти, якщо я продовжу з нею спілкуватись? - я запитально вигнув брову. Дарія ж не підходила до смаку Дмитра.
Мене охопили ревнощі, що це не я до неї підійшов. Важко проковтнувши "комок" в горлі, відповів:
— Ні. - я розвернувся, а потім додав - … тільки не кривдь її.

Аліса чекала на мене і ми піднялись в одну із величезних спалень, щоб зробити цей вечір ще кращим. Тільки вже лежачи в обіймах сонної дівчини, замучив себе питаннями: чи правильно зробив, чи не було це моєю помилкою?

Втомленим та з важкою душею я поринув в сон, надіючись, що ранок принесе спокій та звичний темп життя.