Чи хтось би знав?

Іллаір Гетт

Чи хтось би знав, як та краса полонить? Як її очі до землі кують? Щоб піднімались вгору лише мрії, Солодкі так, що спати не дають. Кирпатий ніс, усмішка й ластовиння. Незмінні образи краси. Я сплів навколо себе павутиння З кущів трояндових лози. І кожен раз ватніють ноги Від погляду смарагдових очей. Розмови сповнені мовчання, Історії недоспаних ночей. Та мить, коли ти біля мене поряд Постійно тане між чужих людей. Буває, дозріває думка, Що я не є частиною твоїх ідей. Але щоразу думка в'яне, Коли твій чую голос ніжний, Він не доносить мені слів, чи мови, Лиш тихе струн звучання мідних. Та чи очікування варте Тих трьох солодких слів? Чи хтось би знав, як та любов полонить? Щоб я лежав й нічого не хотів.

2019-06-20 06:36:21

Інші вірші поета

Я – Держава! Гармонія часу Не він убив! Забуті королі

Інші поети

Mennah Mostafa

@mennahhxx

Taeter Pompi

@TaeterSmile

Виктория Клыкова

@wikky2411

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

4607

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5733