Чи хтось би знав?
Чи хтось би знав, як та краса полонить? Як її очі до землі кують? Щоб піднімались вгору лише мрії, Солодкі так, що спати не дають. Кирпатий ніс, усмішка й ластовиння. Незмінні образи краси. Я сплів навколо себе павутиння З кущів трояндових лози. І кожен раз ватніють ноги Від погляду смарагдових очей. Розмови сповнені мовчання, Історії недоспаних ночей. Та мить, коли ти біля мене поряд Постійно тане між чужих людей. Буває, дозріває думка, Що я не є частиною твоїх ідей. Але щоразу думка в'яне, Коли твій чую голос ніжний, Він не доносить мені слів, чи мови, Лиш тихе струн звучання мідних. Та чи очікування варте Тих трьох солодких слів? Чи хтось би знав, як та любов полонить? Щоб я лежав й нічого не хотів.
2019-06-20 06:36:21
7
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2346
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4706