Гармонія часу
Важка гармонія різних часів, Так незбагненна нашому оку. Стіни тут з непромовлених слів, Світло тут з домовини науки. Пацюча нора й собачі двобої. Клас робітничий й багаті "фестбої". До неба зростають нові хмарочоси. Доба Вавелону, їм досі не досить. Інтелігенти не вартують грошей, Гроші підуть у кишені "страни" Інтелігенти нічого не просять, Вони ж прижилися до зим без води. Вулиці темні печерних людей, Тягнуться котрі до світла ідей. Дарма, що то "П'яноі вишні" неон. Ми ж бо сучасні, у на Вавелон. Ми до богів семимильно ростем, В нас інтернет охопив всі хрущовки. Майже... Ще трохи й по хмарам підем. Тепер ми без хмар не протягнем і року. Ми іронічно трактуєм свободу, Ми вимагаємо владу народу. Нам не помітна гармонія часу, Ми лиш частина сірої маси.
2020-12-08 17:51:14
3
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
44
7
1151
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10822