Гармонія часу
Іллаір Гетт
Важка гармонія різних часів, Так незбагненна нашому оку. Стіни тут з непромовлених слів, Світло тут з домовини науки. Пацюча нора й собачі двобої. Клас робітничий й багаті "фестбої". До неба зростають нові хмарочоси. Доба Вавелону, їм досі не досить. Інтелігенти не вартують грошей, Гроші підуть у кишені "страни" Інтелігенти нічого не просять, Вони ж прижилися до зим без води. Вулиці темні печерних людей, Тягнуться котрі до світла ідей. Дарма, що то "П'яноі вишні" неон. Ми ж бо сучасні, у на Вавелон. Ми до богів семимильно ростем, В нас інтернет охопив всі хрущовки. Майже... Ще трохи й по хмарам підем. Тепер ми без хмар не протягнем і року. Ми іронічно трактуєм свободу, Ми вимагаємо владу народу. Нам не помітна гармонія часу, Ми лиш частина сірої маси.
2020-12-08 17:51:14
3
0
Інші вірші поета
Забуті королі Я – Держава! Не він убив! Чи хтось би знав?
Інші поети
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2669
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4781