Не він убив!
Мов слідом від меча розмічені фронти. Ціною сотен душ вони ті землі все ділили. В пустих траншеях висохші сліди. Самі траншеї, мов на тілі жили. І мідний кров ту землю охопив, Зкував, притис, забравши сили. З небес багряний дощ тоді полив. Під чоботом мішалась кров і глина. Неподалік десь кулемет палив й гасив. В мішках з набоями десь мішанина. Схопивсь за голову контужено хтось впав. Струмочки крові мов із пляшок вина. З вогнем у серці хтось рішуче встав, Згубивши погляд між колючим дротом. Навівши мушку подих він затамував – У грудях біль розлився льодом. І в мить навколо світ затих, Та зрозумів солдат це тільки згодом, Коли все тіло жар зненацька охопив. І видихнув з полегшенням хлопчина. Щасливий був – не він убив! Його позбавили провини.
2019-12-17 22:50:25
5
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9669
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1469