Нуль
Белый шум, будильник, программа принята. Сознание личности подавляет суета. Мой каждый шаг расписан на несколько веков. Иллюзия свободы - контроль для дураков. 8:07 - стать в серый ряд. 9:03 - взять в руки тетрадь. 12:05 - отдых разрешен. 17:00 - цикл завершен. Круглосуточный шум возвращает бренность телу Пульсирует вена, сломлена вера. Агонию сознания уймет алкоголь, Бесполезность функций, стоимость ноль. Какой одеть костюм, какой одеколон? Как угодить владельцу моей жизни? За что похвалит он. Карьерный рост за счет чужих голов, Подставить другого я всегда готов. И кто-нибудь потом оценит мою роль Других я обошел со счетом - смерть:ноль. НОЛЬ - символ 21го века. НОЛЬ - вместо одной единицы человека. Простая математика успеха пароль Своё значение делишь на ноль. Стремясь победить, ты деградации не против, Исправно молишься символу жопы. В коде жизни играешь  важную роль, Выделяешь единицы, тем что ты НОЛЬ.
2023-09-24 07:19:53
2
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8107
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11235