Навіюваний ідеал

Яр Огнев

Диктатор... словно радио живое Отравляет сознание бесконечным поносом Оставляет... воображение больное. Ворует уверенность упрямо под носом. Всем телом отдался работе своей, Выполнить норму побольше, скорей. И душу кладешь каждый день в идеал, Ничего больше нет, всё работе отдал. Заставляет верить не в себя, а в трудовую общину Создает из свободных людей, большую машину. Люди работают на ненавистных работах, Чтоб заполнить свой дом ненужным барахлом. Чтоб купить то, что совсем им не нужно. И стать рабом своих собственных вещей. Сойти с ума, сжечь квартиру. Обрасти волосами и скитаться по миру. Заставляет верить не в себя, а в трудовую общину Создает из свободных людей, большую машину. Глаза закрываешь и видишь работу Хочется работать, пойдёшь и в субботу Глаза закрываешь и видишь работу Хочется работать, пойдёшь и в субботу *** ЗАБЕЙ! Выбрось с головы, выбрось тот мусор с чужой стороны. ЗАБЕЙ! На Внушенный идеал. Выбрось с головы да пошли его в анал. ЗАБЕЙ! Забей на всё, что мешает жить на все проблемы попробуй положить ЗАБЕЙ! Живи позитивно и сам решай на что и когда. ЗАБЕЙ!

2023-10-03 20:36:26

2

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Кочо Рацина

т е тут аудиторию всё равно не набрать?

Відповісти

2023-10-07 17:47:56

1

Яр Огнев

@Регіна Касі нью метал. Или рэпкор с каким-то уклоном. Даже не знаю наш стиль. Но пока группа на большой паузе. Могу лишь дать ссылку на записи с выступлений

Відповісти

2023-10-07 21:45:56

1

Яр Огнев

@Регіна Касі https://youtu.be/_2sB2wQJRLw?si=ThbaqKFEjglv5skQ

Відповісти

2023-10-08 06:31:04

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3899

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11405