01.LiricaMente - Sumi (Explícito)+18
(18+)
Eu morri quando você nasceu, Eu morri quando deixei você crescer dentro de mim, eu morri quando te conheci. Súditos abaixam e eu nem peço condolências. Em prol de respeito me vi suspeito das suas ações,e entre linhas que você entregava tudo de uma maneira figurativa e não direta com as palavras pegava caminhos e não atalhos, sorriso de deboche são engraçados, palavras verdadeiras nos mudam muito mais,transformam um dia feliz em extraordinário, super homem em senhor incrível, nossa fé nunca e abalada por pessoas sem graça. Você realmente fez por merecer por isso você brilhou na multidão e nasceu da escuridão quando a luz na existia e o mal reinava, palavras são cadeados que abraços abrem chaves mestras para o imenso ame de escuridão e luz que somos, o equilíbrio perfeito da relação sagrada, dedicar tempo a não fazer nada. E quantas noites eu a vi lá sentada, chegar a doer saber que nunca falei o que seria por ela. Me vi em silêncio só entreguei para ela o meu amor, e ela não disse nada. Ela deu todos os sinais e eu não consegui decifrar, eterno desatento pra vida, vê se agora acorda! Eu queria que fosse tudo um começo para eu ti amar pra sempre é que esse amor não acabasse. Eu investi em relações rasas e não quero mas que aconteça. 04.09.18 12:53am
2018-09-09 04:14:58
2
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5355
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208