Considerações Finais

João Ninguém

Abra sua mente E esqueça os seres incompetentes, pessoas se movem mais rápido que carros em uma avenida, sagradas vidas perdidas nas rodovias e eu não vi ninguém falar, e os que vivem em baixo do viadutos onde está os projetos do governo pra isso,bolsa para sustentar sistemas falidos, ideias de homens perdidos conquistam o mundo, com seu sorriso ou com sua grana,agradeça por não ter ainda vendido sua alma para o mundo, em busca de sucesso vemos progresso, acusações em júri sem ideias para o progressão da nação apenas os júri que tem direitos privilegiados essa e a ideia falsa que criamos para cada um tem seus méritos. 04/09/18 7:51PM

2018-09-04 22:52:08

Інші вірші поета

Não Políticos Novos Versos Infância

Інші поети

Марія Балянт

@mariya_balyant

Abbas Ghallu

@MAbbasAliG

Brisée 彡

@Reinrim

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

14879

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12043