PACTO EM "IDÉIAS CONSPIRATÓRIAS" PARTE #04

João Ninguém

- Fugir nem sempre é a melhor saída, E ficar não é a melhor opção. Não dá para fugir de pactos de sangue, nem de promessas. Não é certo Não é errado Apenas Faz parte. - Sentir a verdade no peito, E os olhos brilharem nos olhos de quem não sorria a muito tempo, algo dito como impossível retornou a acontecer, - Sem se perdoar se tudo foi sua culpa, então o que so me resta te culpar, cuidar mesmo que não saiba o que está fazendo. Qual o preço da ignorância? E quem que a irá comprar. WM 30.07.18

2018-07-30 23:50:25

Інші вірші поета

Ela parte 2 Boas energias pt2 08. - Infância parte 2 Não

Інші поети

Molly Walker

@mollywalker228

Ruslana

@rock_ksolana

Bai Hwar

@ymoea104

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1572

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5109