Зима
J 131
Ти знаєш, ця зима ще холодніша Вона несе з собою лише біль. Ще вчора грала в ній весни завіса, А вже сьогодні замість шовку - міль Ти позитивний ще у цій барлозі Забудь! Крізь долі перемети не пройти Сьогодні лев піднятися з колін не в змозі А ми лиш люди, з відчаю й біди Ми люди, чуєш... Люди.. люди.. люди.. Чотири букви в білому рядку, А нищемо все так , як чорні бурі Аж кров кипить у кожному віску Поглянь на світ. Ти віриш, що вернеться Зима і літо.. ніч.. та навіть дощ.. Усе пройшло . Та може ще ввірветься В морозний лютий проліском тепло..
2019-08-01 21:18:32
2
0
Інші вірші поета
Ти винна.. Обрії Спіймати нас.. Моя маленька, крихітна любове..
Інші поети
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
Без вагань
МОРГАН РЕЙ
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8671
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11372