Спектакль

J 131

Спектакль закінчився , гули аплодисменти "На біс!" - кричали в залі голоси. Актор сміявся; він любив моменти Коли його здіймати до мети. Він грав в азарті, все було від себе Колись на сцені, а тепер й в житті. Згубив антракти, й ролей вже не треба, А слів потоки тануть у брехні . Він вже не тут , його немає з нами Ні друзів, ні родини.. зовсім сам. В обличчі долі грають нотки драми. Себе згубив між непотрібних гам. 18.09.2017

2019-10-22 20:00:45

Інші вірші поета

Обрії Бабусі Моя маленька, крихітна любове.. Зима

Інші поети

Sp Sp

@sp123

Nochu's Wife

@LOLAKOOK

Princess Mwas

@princess_mwas

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5012

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2123