Те, заради чого я живу
- Я готова весь світ цей убити Заради тебе, мій любий друже. - Що, як для цього ти згинеш навіки? - Ну і нехай, буде радо всім дуже. - Ти впевнена? Плакати будуть, дурненька - Не будуть, лиш з радістю скрикнуть "нарешті!" - Я думаю, що ти ще зовсім маленька І не розумієш всього таки врешті. - Не правда, ти мислиш занадто банально Ти думаєш так, як і люди усі. - А ти чому мислиш вже так кардинально? Чому ти як злий і дурний песиміст? - Чому зразу злий і тим більше дурний? Я просто живу як за право вважаю. - Напевно, у тебе характер такий, Напевно, за це я тебе й поважаю. - Я живу так, як я все відчуваю І пишу у віршах про це кожну мить. Без віршів я була б в полоні печалю, Та завдяки їм мені хочеться жить. 19.04.18
2018-04-19 17:59:51
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Панк
дякую, стараюся)
Відповісти
2018-04-19 18:29:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1569
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1227