Голодомор
У давні часи жила собі дама, І людство її зненавиділо враз. Була між ними ненависті брама Й озлоба була ця взаємна якраз. Куди тільки ступить панянки нога, Там гине усе, що живе на землі. Там згинути може і твоя душа, І це незалежно, чи хочеш, чи ні. Та люди боролися з дамою злою Бо жити хотілося ще хоть чу-чуть. І хоть вона була надіслана Богом За місце під сонцем на шмаття порвуть. Запекла точилась війна межи людством І дамою, що безпощадно вбива. З безвихіддя дехто пішов самогубством Й залишилась тільки могилка крива. Вбивала, морила голодною смертю Ця пані, і жалю хоть краплі нема. Погинуло все, що живе на поверхні, Погинула наша, вкраїнська душа.
2018-04-12 15:33:50
6
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2305
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1945