Закуті у свої ж кайдани

Панк

А люди зараз вже зовсім не ті... Втратили гідність набуту, Всі такі милі, немов би святі, Насправді ж - отруйні гадюки. А воля... Це слово чарівно-святе, ЇЇ зараз просто впіймають, Якби ти шукав, то усе вже не те, Бо люди її вже не мають. Всі втратили волю доволі давно І люди з цим просто змирились. Всі зараз, як те безхребетне лайно, І риси ці їм вже приїлись. А може претензії в вас є до мене? Тоді говоріть, я вас слухаю. Якщо ви скажете, що все не так, То зробите слона мухою. Бо зараз всі люди залежні від чогось, І ні, зараз я не про травку. Зараз всі діти маленькі в компі Сидять десь від ранку до ранку. Смартфони, компи, телебачення... Навіщо ми вс це придбали??? Сказавши життю до побачення, Ми душу за речі віддали б. А головною залежністю Є звичайнісінькі гроші. Тікають вони із шаленістю Вони є швидкі, як ті воші. І як тут казати про волю?! Про що тут і ще говорити? Коли зараз підлітки тихі Так мріють себе десь убити. Життя стало всім вже байдужим, Та воно відповіло услід: "Якщо ти уб'єш мене, друже, То підеш зі мною у гріб".

2018-04-26 13:47:25

Інші вірші поета

Чорний сніг Голодомор Те, заради чого я живу Найсумніший дн

Інші поети

Hanna Mad

@Hanna_Mad

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

Alexander Huseynov

@Alex_Huseynov

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2786

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1134