Закуті у свої ж кайдани
А люди зараз вже зовсім не ті...
Втратили гідність набуту,
Всі такі милі, немов би святі,
Насправді ж - отруйні гадюки.
А воля... Це слово чарівно-святе,
ЇЇ зараз просто впіймають,
Якби ти шукав, то усе вже не те,
Бо люди її вже не мають.
Всі втратили волю доволі давно
І люди з цим просто змирились.
Всі зараз, як те безхребетне лайно,
І риси ці їм вже приїлись.
А може претензії в вас є до мене?
Тоді говоріть, я вас слухаю.
Якщо ви скажете, що все не так,
То зробите слона мухою.
Бо зараз всі люди залежні від чогось,
І ні, зараз я не про травку.
Зараз всі діти маленькі в компі
Сидять десь від ранку до ранку.
Смартфони, компи, телебачення...
Навіщо ми вс це придбали???
Сказавши життю до побачення,
Ми душу за речі віддали б.
А головною залежністю
Є звичайнісінькі гроші.
Тікають вони із шаленістю
Вони є швидкі, як ті воші.
І як тут казати про волю?!
Про що тут і ще говорити?
Коли зараз підлітки тихі
Так мріють себе десь убити.
Життя стало всім вже байдужим,
Та воно відповіло услід:
"Якщо ти уб'єш мене, друже,
То підеш зі мною у гріб".
2018-04-26 13:47:25
10
0