Переможець завжди самотній
Панк
Ну чому ж на світі живуть гниди? І мова зараз зовсім не про бліх Чому всі люди є такі паршиві? Я повбивала б їх за це усіх. Живуть всі завжди за чужий рахунок, І наживаються, на жаль, цим вже не вперш. Не поважають своїх однодумок І потопити здатні їх найперш. Самі лиш егоїсти залишились На світі цім прекраснім та сумнім. І в цьому точно я не помилилась, Бо правду кажу завжди людям всім. Можливо, не погодитесь зі мною, І скажите: "Ви просто інтроверт". Я знаю, що це правда, але й скажу, Що й ви у цьому світі не експерт. І кожен живе просто сам по собі З надією, що виграє в житті. Але програвший там, де завжди люди. Напевно, лідер той, хто сам в бутті. 22.12.17
2018-04-17 16:30:15
10
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Егор Таранин
Ооо, як з язика зірвали))) до біса правдиво! 👍
Відповісти
2018-04-18 05:44:44
1
Панк
@сонна спасибі)
Відповісти
2018-04-18 05:48:24
Подобається
Панк
@Егор Таранин ахахах, старалася)
Відповісти
2018-04-18 05:48:51
1
Інші вірші поета
Не сприймайте це серйозно Що ж ти робиш, Джорді?) Чорний сніг Тону...
Інші поети
Daisy Daisy
@daisy_daisy
Tota .
@To_ta
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1982
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1356