Швидко виростають діти
Юлія Ципляк
Маленькі дітоньки ходили, Дружили, грались і любили. Один йому подарував На пам'ять книжку, обіцяв, Що разом будуть повсякчас. "Водою не розлити нас" Як виростуть, минуть роки, "Та пам'ятати будем ми" А час минав, мов ллє вода, Один із них любов продав. Продав він дружбу, вірність... ВСЕ! Як вітер швидко це несе... Та іншому встромили ніж, Згадав, як бігли босоніж, Як разом від собак тікали, Як вишню разом вони рвали. Та що ж вже з цього? Ні, нічого! Комусь і байдуже давно, А іншому не всеодно. І так завжди у цьому світі І швидко виростають діти, Забудуть з часом свої мрії, Про дружбу й позови надії.
2019-07-28 13:37:52
10
0
Інші вірші поета
Правда Постріл Погляд Зав’яжи мені очі
Інші поети
Rain Drops
@raindrops
Трояндочка
@Rose_Senorita
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2376
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1045