Рояль
Юлія Ципляк
Забутий серцем, зламаний руками Стояв посеред вулиці рояль, Завішаний безладними думками, Накритий смутком неспокійних фаль. Затертий люттю, зв’язаний словами Бурхливих сил, таємних почуттів, Залитий кров’ю, знищений сльозами, Звільнивши купу зірваних життів. Потрісканий ненавистю та часом, Розбитий болем, терпким кулаком, Розчавлений закляклим грізним гласом Він душам вирішальним став ковтком. Розвіяний оманою від зради, Розтрощений надіями дарма, Відірваний від дійсності та правди Він стогне від натертого ярма. Позбавлений любові та уваги, Забутий кимось зламаний рояль Стояв собі на вулиці й зі спраги Співав про радість, а не про печаль. 27.05.2022
2022-11-21 14:44:15
2
0
Інші вірші поета
Чому всі підлітки...? Постріл Прірва Пір’їни
Інші поети
Юрий Тим
@currentlib
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2400
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5430