Рояль
Забутий серцем, зламаний руками Стояв посеред вулиці рояль, Завішаний безладними думками, Накритий смутком неспокійних фаль. Затертий люттю, зв’язаний словами Бурхливих сил, таємних почуттів, Залитий кров’ю, знищений сльозами, Звільнивши купу зірваних життів. Потрісканий ненавистю та часом, Розбитий болем, терпким кулаком, Розчавлений закляклим грізним гласом Він душам вирішальним став ковтком. Розвіяний оманою від зради, Розтрощений надіями дарма, Відірваний від дійсності та правди Він стогне від натертого ярма. Позбавлений любові та уваги, Забутий кимось зламаний рояль Стояв собі на вулиці й зі спраги Співав про радість, а не про печаль. 27.05.2022
2022-11-21 14:44:15
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12850
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3145