Рояль

Юлія Ципляк

Забутий серцем, зламаний руками Стояв посеред вулиці рояль, Завішаний безладними думками, Накритий смутком неспокійних фаль. Затертий люттю, зв’язаний словами Бурхливих сил, таємних почуттів, Залитий кров’ю, знищений сльозами, Звільнивши купу зірваних життів. Потрісканий ненавистю та часом, Розбитий болем, терпким кулаком, Розчавлений закляклим грізним гласом Він душам вирішальним став ковтком. Розвіяний оманою від зради, Розтрощений надіями дарма, Відірваний від дійсності та правди Він стогне від натертого ярма. Позбавлений любові та уваги, Забутий кимось зламаний рояль Стояв собі на вулиці й зі спраги Співав про радість, а не про печаль. 27.05.2022

2022-11-21 14:44:15

2

0

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

16

10369

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12271