Андрій Сидорець
@JustAndrew
Вірші Всі
Нескореним
Біль наскрізь переплетений з печаллю, Це не життя - одне лиш існування. І серед дерев, пороблених зі сталі Стирчать ракети, охоплені мовчанням. І нехай в блаженному незнáнні Живуть раби, пишаючись кайданом. А я піду на Схід, на черговé завдання: Визволяти все, що зрощене обманом. Колись, мабуть, забудуться ці кадри, Котрі мов вийшли із книжок фантастів: Там перевернуті, згорівші танки, І ріки крові виблискують контрасти. Та я незламний, в моїй кровí - Майдан, Об нас Кістлява кóсу розтрощила. А завдання те ж - звільнитись від кайдан, І побачить в небі волю жовто-синю.
3
1
139
Оптимізм
Світ пронизаний іклами ненависті, В кожнім слові ховається злість. Брудне серце купається в зависті, Доброта тут - найгірший гість. Ти копаєш могилу для зрадника, Думаєш, що робиш добро. Але озернись, ховаєш бо праведника. Заплутався вщент: де добро є, де зло. Чи не забагато негативу для людини, Яка в житті що й робить - дарує оптимізм? Ніколи і нікого не кляла, не зводила вона ще до могили. Чи "радість" тут - тотожність до "архаїзм"? Й світло - лиш оптимізм. Що ще, крім нього, несе добро? Повністю він компенсує егоїзм, Котрий б'є серце, наче долото. І що б не готувало тобі життя, Важливо пам'ятати єдині речі: Добром скоєне не прагне каяття, А серцем - не вимагає втечі. Посмішкою пройшовши повз печаль, Побачить можна два лиш серця: Або суцільної злості неконтрольована вуаль, Або, у відповідь, радості безсмертя. Ти живеш вогнем, вогнем "сьогодні", І якщо кохаєш - зсередини палай! Але як відчуваєш холодний стукіт серця, Не спиняйся - посмішкою тепер ти вибухай!
6
2
382
Боюсь я прийнятим до тебе бути...
Ну ось я і сказав про це... І навіть вітер слóва не розвіяв. І, може, мої словá впали в серце, А, може, десь їх жарт посіяв... Чому ніхто мені не сказав, Що почуття - це біль-страждання? Чому Бог мене не покарав, Що на взаємність мав я сподівання? Я лиш пилинка у степу пилин, Що за каменем шукав я той Оазис, Де втратився давно вже лік хвилин, Де домінуючим став апокаліпс. Як боляче знати про усе, Окрім власного стану почуттів. Це ж серце, а не бісове шосе, По якому треба за розумінням гнатись.
10
0
402