Оптимізм
Андрій Сидорець
Світ пронизаний іклами ненависті, В кожнім слові ховається злість. Брудне серце купається в зависті, Доброта тут - найгірший гість. Ти копаєш могилу для зрадника, Думаєш, що робиш добро. Але озернись, ховаєш бо праведника. Заплутався вщент: де добро є, де зло. Чи не забагато негативу для людини, Яка в житті що й робить - дарує оптимізм? Ніколи і нікого не кляла, не зводила вона ще до могили. Чи "радість" тут - тотожність до "архаїзм"? Й світло - лиш оптимізм. Що ще, крім нього, несе добро? Повністю він компенсує егоїзм, Котрий б'є серце, наче долото. І що б не готувало тобі життя, Важливо пам'ятати єдині речі: Добром скоєне не прагне каяття, А серцем - не вимагає втечі. Посмішкою пройшовши повз печаль, Побачить можна два лиш серця: Або суцільної злості неконтрольована вуаль, Або, у відповідь, радості безсмертя. Ти живеш вогнем, вогнем "сьогодні", І якщо кохаєш - зсередини палай! Але як відчуваєш холодний стукіт серця, Не спиняйся - посмішкою тепер ти вибухай!
2019-09-11 20:14:14
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Андрій Сидорець
щиро дякую за Вашу критику! Так, я погоджуюсь з цією думкою щодо ритму, але я не маю такий слух, я пишу все від серця, у нього свої поняття ритміки😅
Відповісти
2019-12-11 22:12:47
Подобається
Андрій Сидорець
дякую за такі побажання, спробую дотримуватись єдиного ритму🤗
Відповісти
2019-12-11 22:48:39
Подобається
Інші вірші поета
Не грайтесь, люди, з сьомою печаттю "Бути чи не бути..." Сповідь почуттів Нескореним
Інші поети
Plzdrinkmypapaaa
@Plzdrinkmypapaaa
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
59
4
8145