Нескореним

Андрій Сидорець

Біль наскрізь переплетений з печаллю, Це не життя - одне лиш існування. І серед дерев, пороблених зі сталі Стирчать ракети, охоплені мовчанням. І нехай в блаженному незнáнні Живуть раби, пишаючись кайданом. А я піду на Схід, на черговé завдання: Визволяти все, що зрощене обманом. Колись, мабуть, забудуться ці кадри, Котрі мов вийшли із книжок фантастів: Там перевернуті, згорівші танки, І ріки крові виблискують контрасти. Та я незламний, в моїй кровí - Майдан, Об нас Кістлява кóсу розтрощила. А завдання те ж - звільнитись від кайдан, І побачить в небі волю жовто-синю.

2023-03-10 14:08:00

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Н Ф

Гарно і патріотично. Навряд чи забудуться ті "кадри". Хіба що, трохи притупляться відчуття.

Відповісти

2023-03-10 14:24:15

Інші вірші поета

Доля в монеті: чи "Орел" полетить? Життя. Графік. Траур Сповідь почуттів Не грайтесь, люди, з сьомою печаттю

Інші поети

San Ran

@SsRr

Hope_879

@Hope_879

montelude

@montelude

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5120

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

4222