Нескореним
Андрій Сидорець
Біль наскрізь переплетений з печаллю, Це не життя - одне лиш існування. І серед дерев, пороблених зі сталі Стирчать ракети, охоплені мовчанням. І нехай в блаженному незнáнні Живуть раби, пишаючись кайданом. А я піду на Схід, на черговé завдання: Визволяти все, що зрощене обманом. Колись, мабуть, забудуться ці кадри, Котрі мов вийшли із книжок фантастів: Там перевернуті, згорівші танки, І ріки крові виблискують контрасти. Та я незламний, в моїй кровí - Майдан, Об нас Кістлява кóсу розтрощила. А завдання те ж - звільнитись від кайдан, І побачить в небі волю жовто-синю.
2023-03-10 14:08:00
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Гарно і патріотично. Навряд чи забудуться ті "кадри". Хіба що, трохи притупляться відчуття.
Відповісти
2023-03-10 14:24:15
1
Інші вірші поета
"Бути чи не бути..." Сповідь почуттів Напишу... Янголи в білих халатах.
Інші поети
Catastrophe
@catastrophespoetry
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2786
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11552