Боюсь я прийнятим до тебе бути...
Ну ось я і сказав про це... І навіть вітер слóва не розвіяв. І, може, мої словá впали в серце, А, може, десь їх жарт посіяв... Чому ніхто мені не сказав, Що почуття - це біль-страждання? Чому Бог мене не покарав, Що на взаємність мав я сподівання? Я лиш пилинка у степу пилин, Що за каменем шукав я той Оазис, Де втратився давно вже лік хвилин, Де домінуючим став апокаліпс. Як боляче знати про усе, Окрім власного стану почуттів. Це ж серце, а не бісове шосе, По якому треба за розумінням гнатись.
2019-01-12 19:06:23
9
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2033
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12813