Боюсь я прийнятим до тебе бути...
Андрій Сидорець
Ну ось я і сказав про це... І навіть вітер слóва не розвіяв. І, може, мої словá впали в серце, А, може, десь їх жарт посіяв... Чому ніхто мені не сказав, Що почуття - це біль-страждання? Чому Бог мене не покарав, Що на взаємність мав я сподівання? Я лиш пилинка у степу пилин, Що за каменем шукав я той Оазис, Де втратився давно вже лік хвилин, Де домінуючим став апокаліпс. Як боляче знати про усе, Окрім власного стану почуттів. Це ж серце, а не бісове шосе, По якому треба за розумінням гнатись.
2019-01-12 19:06:23
9
0
Інші вірші поета
Життя. Графік. Траур Не грайтесь, люди, з сьомою печаттю Може, все ж? Оптимізм
Інші поети
Marry Dead
@marry_dead
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3857
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12445