Боюсь я прийнятим до тебе бути...
Ну ось я і сказав про це...
І навіть вітер слóва не розвіяв.
І, може, мої словá впали в серце,
А, може, десь їх жарт посіяв...
Чому ніхто мені не сказав,
Що почуття - це біль-страждання?
Чому Бог мене не покарав,
Що на взаємність мав я сподівання?
Я лиш пилинка у степу пилин,
Що за каменем шукав я той Оазис,
Де втратився давно вже лік хвилин,
Де домінуючим став апокаліпс.
Як боляче знати про усе,
Окрім власного стану почуттів.
Це ж серце, а не бісове шосе,
По якому треба за розумінням гнатись.
2019-01-12 19:06:23
9
0