Марафон
Я вирішив і розпочав бігти свій вічний марафон. Буду впертий - своє пробіжу, не зупинить жодна з перепон. Які би хмари наді мною не літали, яка би злива мене не чекала - усе втрачає сенс, усе стає марним, коли біжу я далі, як людина зухвала. І день за днем я швидше буду милі долати безперервно, можливо з часом і забуду когось, хто за мною біг даремно. Не боюсь, що може і покине супутник мене на повороті : в нього свій шлях, він не повинен заради мене робити супротив. А я бігтиму вічно : спинятись перед чимось наміру немаю. І лиш зупинка моя дасть дозвіл дійсно говорити вам, що я вже помираю.
2019-07-18 05:10:39
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8084
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12180