Марафон
Божевільний
Я вирішив і розпочав бігти свій вічний марафон. Буду впертий - своє пробіжу, не зупинить жодна з перепон. Які би хмари наді мною не літали, яка би злива мене не чекала - усе втрачає сенс, усе стає марним, коли біжу я далі, як людина зухвала. І день за днем я швидше буду милі долати безперервно, можливо з часом і забуду когось, хто за мною біг даремно. Не боюсь, що може і покине супутник мене на повороті : в нього свій шлях, він не повинен заради мене робити супротив. А я бігтиму вічно : спинятись перед чимось наміру немаю. І лиш зупинка моя дасть дозвіл дійсно говорити вам, що я вже помираю.
2019-07-18 05:10:39
1
0
Інші вірші поета
Я у пеклі, у неволі... Груші Слід Здавалося колись...
Інші поети
Vinay Deshlahare
@avin_rafael
Helen Roo
@Helen_Roo
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4016