Астральна подорож
Andrii Katiuzhynskyi
Душа блукала довго у астралі, Вогонь життя теплився - ледь не згас, Світи переді мною пропливали І було чути, як крадеться тихо час. У світі карликових, переплетених піній, Які, мов мхи, вкривали чорний ґрунт, Між храмів пафосних, між їх гротескних ліній Піддав себе я мудрості тавру. Зелені ящери з вохряними очима Мені речей розповідали суть, А тавролюди з величезними плечима Між зір навчили прокладати путь. І зрозумів я, що культурні раси незліченні, Безмежний Всесвіт, безліч в нім порталів-брам, Що Хаос і лад Світла незнищенні, І що творець своєї долі кожен сам.
11.12.2020
5
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi між зорь звучить лагідніше, може це й не вірно, але я би залишила так.
Відповісти
12.12.2020, 20:57
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Спасибо, очень приятно читать такие отзывы!
Відповісти
12.12.2020, 21:00
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Є два варіанти: між зір та між зорями, між зорь граматично неправильно, хоча мені теж подобається більше, але треба буде подумати, можливо залишити як є! Дякую за коментар!
Відповісти
12.12.2020, 21:04
Подобається
Інші вірші поета
В житті є сенс під небом Night of werewolves Якби ж то ріки говорили Про правильну дорогу в житті
Інші поети
Сонета
@Shpitalmann
-_Roma_-
@roma_653y
Gamila
@mariam_wael_2evw
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3727
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11355