Кібернетичне безумство
Навіяно аніме "Обладунки привида". Зростає вплив технічного прогресу: Комп'ютери все глибше входять у буття, В наш вік гаджетизації і стресів, Назад уже не буде вороття. Передивляючись японське аніме - Я дивувався графіці і спецефектам, І раптом думка торкнула мене - Невже живого світ на грані смерті? Мелькала в кадрі преді мною кібердіва - Людина-надістота-супергероїня: Непередбачувано-сильна, надвродлива, Прудка, мов ящірка, і статна, мов княгиня. Та тіла як такого у неї нема: Мізки комп'ютерні і генетичне кібертіло, Замість душі - кіберпрограма лиш сама, Хоча в усьому - вона вправна й дуже вміла. Скляні й цементні круг громадини домів, Але ні деревця, ні пташки, навіть квітки; Кіберпортали крізь, USB-порти для напівбогів, Та не вигулює ніхто тварин, ніде не грають діти... А головний злочинець - теж герой незламний: Гібрид душі людської й кіберінтелекту, Індивідуальність його - забезпечення програмне, Він з тіл людських усе перестриба в кібероб'єкти. І навіть зовсім не хвилює нас, Що світ мережами програмними забитий, Цілі держави - філіали кібербаз; Що особистість втратити - ще гірше, аніж бути вбитим. Нас не лякає: що людська душа Стирається від вірусу програми, Що спокою гігантська павутина нас лиша, Що мережа інету замінила школи нам і храми. Я всю переказати кіберсагу не берусь - Мене проблеми іншії хвилюють: Не хочу я, щоби забило спамом голову комусь, Мене лякають діти, що на сайтах днюють і ночують. В кінці слова:"Велика і безмежна вся Мережа!"; Та не хотів би я у цій Мережі жити, Можливо в Кіберпросторі нема обмежень, Та що занадто - легко може вбити.
2020-10-19 07:39:11
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за коментар, ну як вже вийшло, не всі твори виходять настільки добре, як би нам того хотілося!
Відповісти
2020-10-19 16:57:03
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую!
Відповісти
2020-10-20 07:53:03
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3489
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11138