Обличчя-імена
Andrii Katiuzhynskyi
На те, що було - я не нарікаю - З минулим кінчилась війна; Я багатьох облич вже не згадаю - Лишились тільки імена. Та й пригадати дуже важко Людей - насправді дорогих; Їх більшість - архаїчні черепашки, Прибій ранковий змиє їх. Колишнім дійсно жити складно, Тож хай назавжди в пам'яті живуть: Ті імена, які згадати не досадно, Обличчя тих, які життя явили суть.
2020-10-16 05:07:00
3
0
Інші вірші поета
Пісня весни Сага про Еріка і Хельгу Чи скаже хтось? Кібернетичне безумство
Інші поети
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8330
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1952