Обличчя-імена
Andrii Katiuzhynskyi
На те, що було - я не нарікаю - З минулим кінчилась війна; Я багатьох облич вже не згадаю - Лишились тільки імена. Та й пригадати дуже важко Людей - насправді дорогих; Їх більшість - архаїчні черепашки, Прибій ранковий змиє їх. Колишнім дійсно жити складно, Тож хай назавжди в пам'яті живуть: Ті імена, які згадати не досадно, Обличчя тих, які життя явили суть.
2020-10-16 05:07:00
3
0
Інші вірші поета
Пам'яті одного поета Роздум над фатумом Ніхто не зна людської сили меж Сказання про принца Дені
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4546
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4670