Митцеві
Ти ні на кого, друже, не гріши,
Що важко пишуться, бува, вірші,
Що муза, мов та пісня, завмирає -
Наснаги й крихти в серці не лишив.
Не змовкне вічна піднебесся ліра:
Її струна, немов струмок дзвенить;
І стане братнім срібний дух ефіра,
Сестрою - неба чистого блакить.
Підійметься на сході зірка рання,
У полі вітер жвавий зашумить -
Натхнення вистачить до самого світання,
Щоб оспівати вічне й кожну мить.
2020-09-15 04:53:59
4
0