Балада про Крука
Andrii Katiuzhynskyi
Всім українцям, що пали за свободу інших держав, присвячую. Його ховали друзі кожен раз І кожен раз по-новому із ним прощались, Але вертаючись із бою - він не тримав образ, І кожен раз надія з ним верталась. Він, мов той фенікс, завжди воскресав Після чергової важкої битви; І ніби смерті виклик він весь час кидав - Ідучи в саме пекло смертовбивчої гонитви. Всі знали тільки його псевдо - Крук; Хто зна - чи подолав свого він Рубікону плесо, І наче Марсу був він кращий друг - Десь розчинився у полях під Гудермесом.
2020-11-05 05:40:33
3
0
Інші вірші поета
В житті є сенс під небом Перед походом Минеться все Старий самурай
Інші поети
Hell_ga
@Hell_ga
Asya
@gunes_aydin
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1883
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11409