Роздум над фатумом
(18+)
Час все розставив по своїх місцях: Комусь вінець подарував, несучи на руках, Когось у слави променях скупав лиш на хвилину, Когось назавжди вплутав у забвіння павутину. Вчорашні колоси на глиняних ногах- За ними вітер нині розмітає прах; А найслабкіші у минулому билини Сьогодні найвідчутніші приносять людству зміни. Мінлива, як і все фортуна-доля, І кожен грає з нас відведені нам ролі; Ми наче ті планети на орбітах - Все крутимось, а стан речей не можемо змінити. Гординя - найстрашніший в світі гріх, Безпомічність одних у інших викликає сміх: Та чи могутній стовбур, ти, чи колосок, Чи не затопче тебе часу чобіт у пісок?
2020-10-09 05:16:20
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Ну, Ви ж знаєте, який я буваю неуважний, мабуть, натиснув не те, що треба
Відповісти
2020-10-13 10:13:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1582
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3850