Чому все відбулося саме так?

Andrii Katiuzhynskyi

Чому все відбулося саме так?!- Ненавидіти я її, а не любити маю! І хоч давно за віком не юнак - Свій погляд від неї не відриваю. Хіба недавно ще я б уявити зміг, Що знов стріла амура вцілить в серце; З собою поруч бачити її - найтяжча мука із усіх, Й нескоро ще тяжкий полон минеться. Я знаю - шансів у мене нема, Не з тих я, на кого вона зверта увагу; П'янкий тягучий старомаківський дурман В вині любові втоплює; мені у нім втонути - благо. І хоч любов до неї в серці мешкає моїм, Мені найтяжча кара - бачити її! Старомак - ресторан у Києві

2021-01-07 06:27:19

9

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Andrii Katiuzhynskyi

Дуже дякую Вам, радий, що сподобалося!

Відповісти

2021-01-07 08:16:13

Подобається

Velles

Сумно, але дуже красиво

Відповісти

2021-01-07 10:23:59

1

Andrii Katiuzhynskyi

@Velles Дякую!

Відповісти

2021-01-07 11:31:08

Подобається

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3053

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1075