Сага про Олафа
Полоненим не лишить вікінг бій,
Один лишившись серед вражої навали...-
В той день - ламав нещадно ворог стрій,
Давно такої битви шведи не знавали.
Товаришів узрівши переможених-
Міцніше Олаф лиш меча стиснув;
Скільки голів в кривавій січі зложено,
Великий Одін й той би не збагнув.
В той день осінній - часом раннім,
Із здобиччю вертаючись, із поля брані,
Хоробра Олафа Готландського дружина -
Потрапила у пастку диким фінам.
Був бій жорстоким, жарким та кривавим,
Лапландці сипались, мов той горох;
Величні берсерки знайшли у смерті слави -
Одного воїна міняючи на чотирьох.
Славетно шведи в битві помирали,
Загиблим - їм тепер байдуже все:
Там на полях Одвічної Валгали
Кремезний Тор їм ратну чашу піднесе.
Нахмурив владно брови вождь крислаті,
Його вже певно Аси не спасуть,
А тіло се - валькірії крилаті
Богам в Асгард небесний віднесуть.
Ніколи не лишав він поля бранного,
В звитягах слави й почестей зажив -
Від Гардаріки до Альбіону до Туманного
Великої поваги заслужив.
І от в останню битву йдучи,
Стискаючи від крові чорний меч -
Він бачить - розігнало сонце тучі -
Спустошуючий ворогам несучи смерч.
Воїтельниць крилатих легіони
Спускались з неба і у бій вступали;
З конунгом стаючи до оборони -
Рядів порядок фінських зруйнували.
І вбачивши таке велике диво -
Трофеї кинувши, згубивши зброю,
Втікали фіни, мов ріка гірська у зливу,
Від Асів величезною гурьбою.
Полоненим не лишить вікінг стрій -
Чекає на хоробрих перемога;
Один програєш ти у полі бій,
Та від богів надходить сильним допомога.
В предсмертний час не втратив цей герой відваги,
Не кинув щит, не опустив меча,
Тож його подвиги у скальдів вічних сагах
Віднині і довіку прозвучать.
17.09.2020
4
2