Дракон Ізмір

Andrii Katiuzhynskyi

(18+)
Фантазія Десь у Сноудонії, під тьми полярної склепінням, Північне сяйво - світло Одіна горить; На краї світу, між великих брил каміння, Росте Забвіння дерево, на ньому Мунін-крук сидить. Коли ж хтось з воїнів сюди прямує, То Мунін кряче - аж зірки дрижать; Нелегку долю вікінгам віщує - Попереджа, щоб не ступили далі ні на п'ядь. А ті засніжені гірські вершини, Мов шуба біла, вкривають сніг та лід; В пустелі крижаній живе страшна тварина, Побачив смертний би - одразу б зблід. Сніжно-кривавий величезний змій крилатий Мандрівників чатує в тих снігах: В броню закутий, прудкий, рогатий - В усіх істот вселяє тільки жах. Навколо простір сніговий усланий трупом, Справля бенкет кривавий тут Ізмір - Білий дракон, жорстокий і підступний, Народів Півночі - прадавній бог й кумир. І сотні літ земля драконова чекає, Коли ж герой якийсь її звільнить; Коли дракона берсерк сніжного здолає, І змій сніги своєю кров'ю розтопить. Одін - бог мудрості в скандинавській міфології. Хугін і Мунін - ворони Одіна, Хугін - думка, Мунін - пам'ять.

2020-11-17 06:18:46

5

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Andrii Katiuzhynskyi

@Velles Спасибо за подсказку, я подумаю, как это лучше сделать, хотя если честно, для меня это темный лес, но надо будет попробовать, может из этого что-то и выйдет!

Відповісти

2020-11-17 19:31:12

1

Velles

Обязательно сделайте, блоги читают не все, книги читают больше людей

Відповісти

2020-11-17 19:33:28

1

Andrii Katiuzhynskyi

@Velles Ок , я попробую!

Відповісти

2020-11-17 19:34:12

1

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1660

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1996