Чорне-сіре-біле-жовте

Andrii Katiuzhynskyi

Копач копаючи робив землицю чорним полотном, Та звідкись сіра хмара налетіла - Укривши землю білим саваном, Не взмозі убілити жовтий цвіт кизилу.

2020-10-14 05:19:40

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Andrii Katiuzhynskyi

Так, маленька історія чийогось життя!

Відповісти

2020-10-14 05:41:28

Подобається

Andrii Katiuzhynskyi

Дякую!

Відповісти

2020-10-14 16:32:09

Подобається

Інші вірші поета

Роздум над фатумом Обличчя-імена Плинність любові Лягають важко під перо рядочки

Інші поети

Jimka_05

@Jimka_05

I_am_not_star

@I_am_not_star

-Rayures

@Catalina_P

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1708

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1271