Він пам'ятає запах конвалій... Сни - як відбитки інших реалій: Сниться йому майже кожної ночі Блакитноокий білявий хлопчик... Він пам'ятає: грому розкати, Батьківську хату, ясень крислатий, Жовтий диск сонця в неба блакиті, Стару дорогу, підводами биту... Третя доба. Не вдається заснути, Крутиться, стогне - мов випив отрути; Наче агати, чорні очі тужливі Будять сред ночі зором звабливим... Хто ж та дівчина? Що то за зірка? Де ж та хатина: існує чи зникла? Хто він той хлопчик?.. В нього - мольберт? - Білих конвалій малює букет!.. Шоста доба. Води ні краплини, Де не поглянь - скрізь пейзаж негостинний: Чорне каміння, червоний пісок, Розбитий, зламаний човник "Восток"... Цей заблукалий Всесвіту гість - Мешканець зоряних дальніх обійсть; Він зламав ногу, люди пропащі Кинули сталкера напризволяще... Сьома доба. Життя сонце заходить, Пам'ять вертаючись - з розуму зводить: Дівчина та - це кохана дружина, Хлопчик з мольбертом - тінь його сина... Світанок пригод шукача поховає, Він полюбляв запах конвалій... Син цю могилу колись віднайде - Білі конвалії до ніг батька вкладе. Смерть сталкера Перевод с украинского языка Ландышей запах - запах весны... Чужой отпечатки реальности - сны: Снится ему - заснёт только лишь - Голубоглазый светлый малыш. Помнит весенние он грома расскаты, Ясень ветвистый, отцовскую хату, Жёлтый диск солнца в небес синеве, Следы от подвод на зелёной траве... Третьи сутки. Не спится - стеклянный взгляд, Бредит и стонет - как будто бы принял он яд; Словно агаты, печальные черные очи Сталкера будят, манят к себе среди ночи. Кто же та девушка? Что за светило? Есть ли та хата - или уж сгнила? Кто тот ребенок?..- Держит мольберт? - Ландышей белых рисует букет!.. Сутки шестые. Ни капли воды, Только повсюду лишь знаки беды: Черные камни, красный песок, Разбитый вдребезги корабль "Восток". Странник - он, заблудившийся Космоса гость - Странствовать много ему довелось; Он сломал ногу, злобные люди Сталкера бросили - Бог их осудит. Сутки седьмые. Приближается Тьма. Память вернувшись - сводит с ума: Девушка та - жены образ светлый, Тень его сына - мальчик с мольбертом. Наступит рассвет - и не будет уж страха, Он так любил ландышей запах... Эту могилу отыщет сын сам - Ландыши белые к сталкера лягут ногам.