Загибель сталкера

Andrii Katiuzhynskyi

Він пам'ятає запах конвалій... Сни - як відбитки інших реалій: Сниться йому майже кожної ночі Блакитноокий білявий хлопчик... Він пам'ятає: грому розкати, Батьківську хату, ясень крислатий, Жовтий диск сонця в неба блакиті, Стару дорогу, підводами биту... Третя доба. Не вдається заснути, Крутиться, стогне - мов випив отрути; Наче агати, чорні очі тужливі Будять сред ночі зором звабливим... Хто ж та дівчина? Що то за зірка? Де ж та хатина: існує чи зникла? Хто він той хлопчик?.. В нього - мольберт? - Білих конвалій малює букет!.. Шоста доба. Води ні краплини, Де не поглянь - скрізь пейзаж негостинний: Чорне каміння, червоний пісок, Розбитий, зламаний човник "Восток"... Цей заблукалий Всесвіту гість - Мешканець зоряних дальніх обійсть; Він зламав ногу, люди пропащі Кинули сталкера напризволяще... Сьома доба. Життя сонце заходить, Пам'ять вертаючись - з розуму зводить: Дівчина та - це кохана дружина, Хлопчик з мольбертом - тінь його сина... Світанок пригод шукача поховає, Він полюбляв запах конвалій... Син цю могилу колись віднайде - Білі конвалії до ніг батька вкладе. Смерть сталкера Перевод с украинского языка Ландышей запах - запах весны... Чужой отпечатки реальности - сны: Снится ему - заснёт только лишь - Голубоглазый светлый малыш. Помнит весенние он грома расскаты, Ясень ветвистый, отцовскую хату, Жёлтый диск солнца в небес синеве, Следы от подвод на зелёной траве... Третьи сутки. Не спится - стеклянный взгляд, Бредит и стонет - как будто бы принял он яд; Словно агаты, печальные черные очи Сталкера будят, манят к себе среди ночи. Кто же та девушка? Что за светило? Есть ли та хата - или уж сгнила? Кто тот ребенок?..- Держит мольберт? - Ландышей белых рисует букет!.. Сутки шестые. Ни капли воды, Только повсюду лишь знаки беды: Черные камни, красный песок, Разбитый вдребезги корабль "Восток". Странник - он, заблудившийся Космоса гость - Странствовать много ему довелось; Он сломал ногу, злобные люди Сталкера бросили - Бог их осудит. Сутки седьмые. Приближается Тьма. Память вернувшись - сводит с ума: Девушка та - жены образ светлый, Тень его сына - мальчик с мольбертом. Наступит рассвет - и не будет уж страха, Он так любил ландышей запах... Эту могилу отыщет сын сам - Ландыши белые к сталкера лягут ногам.

2020-12-20 07:35:28

12

22

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (22)

Esther Rosenberg

Черт, как-то даже грустно стало после прочтения. Вы большой молодец, что написали вариант на русском с рифмой, как положено, а не просто дословный перевод. Вот честно, прям спасибо. Читать одно удовольствие. #читаем_стихи

Відповісти

2021-03-15 18:16:59

2

Andrii Katiuzhynskyi

@Esther Rosenberg Благодарю Вас, всегда приятно, когда кто-то читает твои стихи и даёт позитивную оценку!

Відповісти

2021-03-15 18:33:54

1

Светлана Пилюк

Замечательны оба варианта, но, конечно же, мне украинский ближе. Как же зіронька звучит по отношению к любимой тепло, ласково, нежно. А какая колоритная цветовая гамма! Браво!

Відповісти

2021-03-17 00:21:03

1

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1295

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1613