Діва з Давнього Єгипту
Andrii Katiuzhynskyi
Не сумуй, о сонцелика діво Кемету, Витри клафтом заплаканії очі ясні, Говори зі мною мовою Осіріса та Сета, Тисячоліть забутих віршем древнім і прекрасним. Розкажи, як з півночі ідуть каравани до Гізи З вантажем дорогоцінним ладану і смирни, Як вертаються священні гуси й ібіси На розливи могутнього Нілу. Ти повідай мені, чорноока, Про величні сіді піраміди, Про храми розкішні, обеліски високі І землі твоєї радості і біди. Зранку випливе на небо Ра в човні - Ти лиш сон - в реальність повертатись час мені. Кемет, Та-Кемет - так називали свою землю давні єгиптяни Клафт - хустка, що носилася і чоловіками, і жінками в Давньому Єгипті Осіріс - бог воскресіння та загробного світу в єгипетській міфології Сет - бог зла Гіза - місце, де знаходилися піраміди, храми та некрополі фараонів Ладан та смирна - ароматичні смоли, що використовуються в ритуалах богослужіння Ра - бог сонця
2021-04-21 07:48:37
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Красиво и атмосферно
Відповісти
2021-04-21 14:24:56
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Спасибо, рад, что понравилось!
Відповісти
2021-04-21 14:26:00
1
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, все колись починалось з міфології, просто тоді вона була або напівправдою, або красивим фентезі!
Відповісти
2021-04-25 11:00:46
Подобається
Інші вірші поета
Мій розум в невідоме весь закутаний Лісова ідилія Роздум над фатумом Полотно зими
Інші поети
Сніжинка
@Snowflake_UPM
Rodrigo Crespo
@rodrigo_crespo
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9206
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1517