Діва з Давнього Єгипту
Andrii Katiuzhynskyi
Не сумуй, о сонцелика діво Кемету, Витри клафтом заплаканії очі ясні, Говори зі мною мовою Осіріса та Сета, Тисячоліть забутих віршем древнім і прекрасним. Розкажи, як з півночі ідуть каравани до Гізи З вантажем дорогоцінним ладану і смирни, Як вертаються священні гуси й ібіси На розливи могутнього Нілу. Ти повідай мені, чорноока, Про величні сіді піраміди, Про храми розкішні, обеліски високі І землі твоєї радості і біди. Зранку випливе на небо Ра в човні - Ти лиш сон - в реальність повертатись час мені. Кемет, Та-Кемет - так називали свою землю давні єгиптяни Клафт - хустка, що носилася і чоловіками, і жінками в Давньому Єгипті Осіріс - бог воскресіння та загробного світу в єгипетській міфології Сет - бог зла Гіза - місце, де знаходилися піраміди, храми та некрополі фараонів Ладан та смирна - ароматичні смоли, що використовуються в ритуалах богослужіння Ра - бог сонця
2021-04-21 07:48:37
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Красиво и атмосферно
Відповісти
2021-04-21 14:24:56
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Спасибо, рад, что понравилось!
Відповісти
2021-04-21 14:26:00
1
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, все колись починалось з міфології, просто тоді вона була або напівправдою, або красивим фентезі!
Відповісти
2021-04-25 11:00:46
Подобається
Інші вірші поета
Вечір на каналі Митцеві Турбує нас: що ми по собі лишим Роздивляючись залишки щезлої культури
Інші поети
Lacey Nicole
@lacey_nicole
uliavistan
@uliavistan
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2540
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12165