Діва з Давнього Єгипту
Не сумуй, о сонцелика діво Кемету, Витри клафтом заплаканії очі ясні, Говори зі мною мовою Осіріса та Сета, Тисячоліть забутих віршем древнім і прекрасним. Розкажи, як з півночі ідуть каравани до Гізи З вантажем дорогоцінним ладану і смирни, Як вертаються священні гуси й ібіси На розливи могутнього Нілу. Ти повідай мені, чорноока, Про величні сіді піраміди, Про храми розкішні, обеліски високі І землі твоєї радості і біди. Зранку випливе на небо Ра в човні - Ти лиш сон - в реальність повертатись час мені. Кемет, Та-Кемет - так називали свою землю давні єгиптяни Клафт - хустка, що носилася і чоловіками, і жінками в Давньому Єгипті Осіріс - бог воскресіння та загробного світу в єгипетській міфології Сет - бог зла Гіза - місце, де знаходилися піраміди, храми та некрополі фараонів Ладан та смирна - ароматичні смоли, що використовуються в ритуалах богослужіння Ра - бог сонця
2021-04-21 07:48:37
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Красиво и атмосферно
Відповісти
2021-04-21 14:24:56
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Спасибо, рад, что понравилось!
Відповісти
2021-04-21 14:26:00
1
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, все колись починалось з міфології, просто тоді вона була або напівправдою, або красивим фентезі!
Відповісти
2021-04-25 11:00:46
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3836
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3596