Сповідь другові
Ти справді був одним з небагатьох,
Кого б я зміг назвати другом;
Не ставив людям позахмарних ти вимог -
Я винен сам, що пролягла нерозуміння смуга.
Ти помогав здолать важкі навчання будні,
Які тягнулись чередою сірих днів -
З тобою веселіш було, ніж на вечірках клубних,
Ти кожну душу тонко розумів.
Не клав ніколи голову на плаху,
Не кидав друзів, не знаходив ворогів;
Тобі одному йшов відомим шляхом -
У цьому схожим буть на тебе я хотів.
Життя печалі часто наші множить -
Я знаю - не мав ти намірів лихих:
Я завдяки тобі став на людину схожим,
Хоча до тебе достукатись не зміг...
Усім, хто вірш колись цей прочитає,
Простую істину слід завжди пам'ятати:
Терпіння, мудрості хай вистачає
Друзів знаходити, а не втрачати.
2020-10-17 05:09:17
3
0