Сповідь другові
Andrii Katiuzhynskyi
Ти справді був одним з небагатьох, Кого б я зміг назвати другом; Не ставив людям позахмарних ти вимог - Я винен сам, що пролягла нерозуміння смуга. Ти помогав здолать важкі навчання будні, Які тягнулись чередою сірих днів - З тобою веселіш було, ніж на вечірках клубних, Ти кожну душу тонко розумів. Не клав ніколи голову на плаху, Не кидав друзів, не знаходив ворогів; Тобі одному йшов відомим шляхом - У цьому схожим буть на тебе я хотів. Життя печалі часто наші множить - Я знаю - не мав ти намірів лихих: Я завдяки тобі став на людину схожим, Хоча до тебе достукатись не зміг... Усім, хто вірш колись цей прочитає, Простую істину слід завжди пам'ятати: Терпіння, мудрості хай вистачає Друзів знаходити, а не втрачати.
2020-10-17 05:09:17
3
0
Інші вірші поета
Сонце, що заходить Вечір на березі Чорного моря Про старість Момент прозріння
Інші поети
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3110
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1317