Гіперборейці
Фантазія Тут проходили творці містерій - Воїни славні Гіпербореї В плащах до землі вовняних білих- Ті, що мечем пів світу скорили. З зором нордичним, блакитноокі, Статні, кремезні, зростом високі; Вся Північ лягла під їх ногами, Їх білокурими звали богами. Ті, що жар серця взяли від лави, Перші - створивші легенди-держави; Довершені воїни, вправні мисливці - Предки: трипільців, германців, арійців. Де ж ці герої - в чертогах Валгали? Пали в боях і в січах кривавих? Зникли у часі, в безодні віків, Давши народам конунгів й вождів? Тим, хто почує Одіна глас - Гіпербореєць в кожнім із нас. Данці, вкраїнці, литовці і свеї - Всі ми нащадки Гіпербореї.
2020-10-26 07:11:59
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, це всього лиш фантазія поета!
Відповісти
2020-10-26 08:21:18
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Намагатимусь імпровізувати далі, аби тільки муза не залишала!
Відповісти
2020-10-26 08:25:43
1
Andrii Katiuzhynskyi
Пасти у бою, я мав на увазі загинути в бою
Відповісти
2020-10-26 14:14:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13340
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2087